Французька пенсія

– Чую – за спиною щось деренчить. А то офіціантка віку моєї мами несе капучіно. Руки у неї трусилися, – розповідає подруга Ірина.

Вона повернулася з тритижневої мандрівки Францією. Провідувала однокласницю, яка побралася із французом Фредеріко. Щодня відвідували нові кафе. Більшість офіціантів були літні люди.

– У Франції, щоб вийти на пенсію, треба мати 42 роки трудового стажу, – пояснив Фредерік. – Ось старші люди і влаштовуються офіціантами. Може, на поперед­ній роботі вже не було сил працювати, змінили на легшу.

Його батьки все життя пропрацювали в державному банку. Отримували зарплатню близько 3000 євро. Коли матері виповнилося 62 – вийшла на пенсію, через кілька років – і батько. Із Парижа переїхали на південь. ­Купили будиночок біля моря. Батько пробує вирощувати виноград, мати відвідує кулінарні курси та йогу. Їхня пенсія всього на тисячу євро менша за ­зарплату.

Минулого тижня я була в Києві. У "Макдональдзі" на Хрещатику двоє літніх прибиральників у фірмових кепках виносять ­сміття з туалетів. Худому чоловіку, на вигляд років 60, сива маленька жінка – літ на 10 старша. ­Розговорилися.

– До пенсії ­допрацьовуєте? – ­питаю.

– Я вже вісім років пенсіонерка, – всміхається жінка. – За півтори тисячі в Києві не розживешся сильно. На комуналку заробляю.

– А мене внуки грозяться в село під Черніговом переселити, – ­говорить чоловік. – Кажуть: ­будеш на городі колупатися, не заважатимеш нам у квартирі.

Про французьких пенсіонерів їм не розповідаю.

Ольга ШВЕД