Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення ( його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі усіх квартир і нежитлових приміщень у будинку.
Таким чином, власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території і відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.
Згідно зі ст.. 281 Податкового кодексу звільняються від сплати податку, зокрема, пенсіонери ( за віком).
При цьому звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
· для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як2 га;
· для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка): у селах – не більше як0,25 га, в селищах – не більше як0,15 га, в містах – не більш як0,10 га;
· для індивідуального дачного будівництва – не більш як0,10 га;
· для будівництва індивідуальних гаражів – не більше як0,01 га;
· для ведення садівництва – не більш як0,12 га.
Отже, пільга щодо сплати за землю для власників нежитлових приміщень (їх частин) у багатоквартирних житлових будинках на громадян пільгової категорії, в тому числі пенсіонерів, не поширюється.