З 13 на 14 січня усі українці відзначають Щедрий вечір, або Старий Новий рік

Українці 13 січня святкують Щедрий вечір, або свято Меланки.

 Через розбіжність, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, Новий рік ми відзначаємо двічі у році: офіційне його святкування припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу, сьогодні має назву Старого Нового року, напередодні якого і святкуємо Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем 13 січня - день преподобної Меланії. Тож у народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір.

 Як і на святвечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка. За народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

 Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю - щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

 Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

 На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

 З щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі і злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією на згоду.

 Ввечері цього дня дівчата ворожили. Одні клали під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляли: "Суджений-ряджений, розчеши мені голову!" - хто присниться, з тим і випаде одружитись. Або ж перед сном клали в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився. Було поширене й таке ворожіння: дівчата виходили на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а життя собачим, а як вівця - тихим і сумирним тощо. Інші біля воріт насипали три купки зерна, а вранці перевіряли: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.

 Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Наприклад, якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби; якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини; якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір, тощо.