Які основні етапи еволюції грошей

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей (які мають внутрішню вартість) до неповноцінних (не мають внутрішньої вартості), якими є сучасні гроші і які дістали назву кредитні. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару,  який виконував функції грошей,  чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені,  наприклад золоті чи срібні монети.  Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу,  з якого вони виготовлені (банкноти,  білонна монета,  депозитні та електронні гроші).  У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима. 

ЦЕ ЦІКАВО! 

На території Київської Русі найбільш поширеним різновидом товарних грошей було хутро. Слово  «гроші»  тут з’явилося лише в XIII ст.,  а до цього загальний еквівалент називався словом  «куна»,  що означало «хутро». Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть.

Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети,  реальний вміст металу яких відповідав їх номінальній вартості.

Моне́та  (від лат.  moneta –  гроші) –  грошовий знак,  викарбуваний зі золота, срібла, міді, інших металів чи їх сплавів, має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, певні зображення та написи, включаючи номінал вартості, і використовується як засіб обігу та платежу.

ЦЕ ЦІКАВО! 

Від 2-ї половини XIX ст. в обігу з’явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість,  вони отримали назву білонних монет. 

Золотий обіг проіснував до Першої світової війни.  Поступово золото зникло з обігу.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей – епоха використання їх мішаних форм.  У той період в одних країнах використовували повноцінні гроші,  в інших –  неповноцінні.  Крім того,  в одних і тих самих країнах,  поряд із повноцінними монетами,  нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові гроші,  які не мали внутрішньої вартості.  Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні,  зближалася з вартістю металу,  на який вони обмінювалися.  Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.