загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Дорога до щастя

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Чи замислювалися ви коли-небудь що таке щастя? Чи виринали у свідомості думки накшталт: «Що мені потрібно для того, щоб бути щасливим?»  Переконана, що про таке замислювався чи не кожен із вас, але хтось дозволяв цим думкам розвиватися, а хтось – квапливо відганяв з голови всі запитання,  мотивуючи це надмірною зайнятістю, або ж небажанням вдаватися до зайвої філософії життя. 

Але попри все, щастя шукають всі, кожна людина понад усе прагне сказати собі: «Я щаслива».

Проте поняття щастя у кожного свої: для когось – це успішні навчання та кар’єра,  для когось – щаслива сім’я та вірні друзі, а для когось навіть вечір проведений перед телевізором може викликати неймовірну втіху від життя.

Та насправді, справжнє щастя приходить до нас тоді, коли ми зовсім не чекаємо його, коли будуємо буденні плани, ні на мить не замислюючися, що все може змінити лише одна ніч… одна ніч здатна перетворити буденність на казку.

У листопаді минулого року так сталося і зі мною, адже в час, коли мені здавалося, що життя зламане, що все найомріяніше – недосяжне, все що ціную – втрачене, – прийшло воно, моє ЩАСТЯ!

Я змогла бути поряд з дорогою серцю людиною у мить, коли їй були необхідні глибоке розуміння,справжня підтримка, і навіть просто сповнений щирістю погляд.

Важкий, щедрий на труднощі 2012 рік, наприкінці свого панування на землі таки подарував мені щастя… подарував казку двічі, адже двічі я була там, де панує щирість, справжність та добро, там, де мешкає людина, якою живу, завдяки якій творю, мрію, відчуваю… Відчуваю, що таке невимовне щастя, щастя, від якого, перехоплює дух!

Спасибі, Тобі, моє щастя, за подаровану незабутність, а минулому 2012, дякую за сприяння у здійсненні мрій. Саме йому, 2012-му, я й присвятила наступні рядки, на які мене надихнули останні години минулого року

Мій 2012

Мій 2012 минає, уже скоро він відійде назавжди. Та цей рік у серці залишає затишок і щастя навіки. Він здійснив, здавалось, зовсім нездійсненні мрії. Він подарував мені Тебе.

Більше я в житті нічого не волію тільки б Ти –  з Тобою щастя неземне. Тільки б Ти, Тебе,  Тобі,  з Тобою… Обіймав,стискав, і пригортав.

Тільки б все було наповнено Тобою, Щоб Твій слід ніколи не зникав, Щоб завжди Ти жив в моєму серці, Щоб завжди про мене пам’ятав.

Хоч 2012 минає, але залишає він мені Тебе  Тому наше щастя не зникає… Вірю, що й 2013-тий знов подарує оте, неземне. Тож вірте у щастя, і  пам’ятайте, що воно обов’язково прийде до кожного, хто боротиметься за нього, адже у всіх є своя дорога, яке веде до щастя!

До списку новин