— Якщо під словом "самурай" розуміти справжнього чоловіка, то Лесь — самурай, — розповідає актриса 35-річна Тетяна Несвідоменко. 7 лютого вона прийшла на відкриття виставки 60-річного Леся Подерв'янського "Шлях воїна". Шість робіт із японськими самураями показали у щойно відкритій галереї "Димчук Гелері" на київському Подолі.
Тетяна грає у виставах за п'єсами Подерв'янського "Павлік Морозов" і " Сни Васіліси Єгоровни". Вона висока сіроока білявка. Стоїть у товаристві інших акторів, задіяних у спектаклях.
— Лесь — єдина людина, яка на репетиціях вела себе гідно, — актриса прихиляється до стіни. — Коли репетируєш текст Подерв'янського, у перервах мимоволі переходиш на його сленг, розв'язано поводишся. Лесь ніколи не розкидається матюками між словами. Якщо від нього щось таке почуєш, то це звучить як зброя, що влучає в ціль.
З пляшкою білого вина підходить дівчина у довгому фартуху. Пропонує долити. Тетяна підставляє келиха.
— Ніколи не була фанаткою Леся. Знала деякі його п'єси. Коли прийшла на перше прослуховування, сиділо багато чоловіків, усі такі поважні — Микола Вересень, який теж грає, режисер Андрій Крітенко. Лесь єдиний підійшов до мене, допоміг зняти верхній одяг, запропонував сісти. Доки чекала, він присів поряд, щось запитав. На що я сказала: "Вибачте, а ви хто?". Він назвався. Мені стало соромно. Так, як він, сьогодні мало хто ставиться до жінок. Він не просто чоловік з великої літери, у нього всі літери великі.
Галерея розташована у невеликому приміщенні, там швидко стає людно. Лесь Подерв'янський вітається з гостями. Подаровані квіти віддає дівчині. Та ставить їх у вазу на столі біля келихів з вином.
— Ці роботи присвячені середньовічній "Книзі п'яти кілець", — говорить Подерв'янський. Він у сорочці гірчичного кольору. — Її написав японський воїн Міямото Мусасі. Він був засновником фехтувальної школи. У книзі, крім прийомів фехтування, міркує, який має бути справжній самурай. Мої роботи — це своєрідні ілюстрації до кожного розділу трактату.
На полотнах зображені воїни у бою або в оргії з жінками. Художник більшу частину життя займається східним бойовим мистецтвом кунг-фу.
— Ми вчилися з Лесем на одному потоці в художній академії, — згадує арт-куратор Олександр Соловйов, 55 років. Накинув на плечі чорну куртку, хоче йти. — Він на живописному факультеті, я — на мистецтвознавстві. Тоді всі намагалися потрапити до майстерні Тетяни Яблонської. І Лесю це вдалося. Усі найкращі кадри виходили від неї. Навіть існувало поняття "яблонята". Зараз готуємо у "Мистецькому Арсеналі" салон "Файн Арт". Там буде проект із роботами, які 1988-го купила Спілка художників. Є серед них і Лесева картина. Навіть не знали, яким ім'ям її підписати — Лесь чи Олександр. Бо завдяки п'єсам усі знають ім'я письменника Леся Подерв'янського. У якій іпостасі, художника чи драматурга, він зробив більший внесок у культуру — питання.
Виставка "Шлях воїна" триватиме до 18 березня.
Анна БАЛАКИР
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
