загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Коли я буду бабусею

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Епіграф: Коли я старенькою бабусею стану, Нічого не зміниться, нічого (C).

ВОНА:

Коли мені буде вісімдесят п’ять,

Коли почну я тапочки втрачати,

В бульйоні розм’якшувати шматочки хліба,

В’язати надмірно довгі шарфи,

Ходити, тримаючись за стіни і шафи,

І довго-довго вдивлятися в небо,

Коли все жіноче,

Що мені зараз дано , витратити і стане все одно –

Заснути, прокинутися, або не прокинутися.

З баченого на своєму віку

Я дбайливо твій образ витягну,

І ледь помітно губи посміхнуться. ” 

ВІН:

Коли мені буде вісімдесят п’ять,

По дому буду твої тапочки шукати,

бурчати на те, що важко мені згинатися,

Носити якісь безглузді шарфи

З тих, що для мене зв’язала ти.

А вранці, прокидаючись вдосвіта,

прислухався до дихання твого,

Раптом посміхнусь і тихо обійму.

Коли мені буде вісімдесят п’ять,

З тебе порошинки буду я здувати,

Твої сиві буклі поправляти,

І, взявшись за руки по скверику гуляти.

І нам не страшно буде вмирати,

Коли нам буде вісімдесят п’ять … ”

До списку новин