Микола Гоголь повернувся… у римську квартиру

21 березня 1837 року на Іспанську площу в Римі в’їхав диліжанс, з якого вийшов і вперше ступив на бруківку Вічного міста 28-річний Микола Гоголь. Так почалася італійська одіссея письменника, яка тривала майже чверть його короткого життя.

За роки життя в Римі Микола Васильович змінив три квартири і кілька готелів, але найдорожчим для нього став будинок на вулиці Сістіна, 126. Чи міг наш земляк уявити, що на 204-ий день народження він отримає в дарунок саме цю квартиру, у якій прожив близько п’яти років і де написав «Мертві душі»?

Новина про те, що в будинку Гоголя відкривають літературний салон, мене надзвичайно вразила. Я ледве стрималася, щоб у цю ж хвилину не поїхати на вулицю Сістіна і подивитися, чи в «гоголівських вікнах» уже горить світло. Та довелося почекати, бо новосілля було призначене на 20 березня — день народження письменника за старим стилем. Українські римляни голову ламали: хто допоміг нашому Гоголю повернути «італійську прописку» в будинку, де він оселився восени 1837-го року після повернення з лікування у Швейцарії? Не секрет, що ціни на нерухомість у центрі Риму вимірюються цифрами з шістьма нулями. Хто ж ці заможні чарівники, які змогли викупити квартиру і перетворити її на літературну вітальню, — українці чи італійці? Не вгадали. Цей благородний проект виявився по кишені росіянам — Міжнародній асоціації «Премія імені М. В. Гоголя в Італії» та міжнародному гуманітарному Фонду «Толерантність». Як розповіла президент Фонду пані Наталя Солодиліна, у цій ініціативі є і її особиста мотивація. Виросла вона в театральній родині, її батько — народний артист Росії Анатолій Солодилін — обожнював Гоголя, був блискучим виконавцем ролі Хлєстакова, Городничого та Чичикова. Любов до Гоголя батько прищепив дітям з дитинства. Наталя має театрально-режисерську освіту і досі залюбки декламує уривки з творів свого кумира, її сестра Олена — актриса.

Із 2009 року на престижній римській віллі Медічі відбувається нагородження лауреатів «Премії імені М. В. Гоголя в Італії», започатковане Фондом «Толерантність». Премію отримують відомі письменники, перекладачі, актори, режисери. Пані Солодиліна вже давно придивлялася до квартири Миколи Васильовича на прилеглій до вілли Медічі вулиці Сістіна, та лише в кінці 2012 року їй вдалося здійснити давню мрію. Повернення Гоголю римської квартири Наталя Анатоліївна присвятила пам’яті батька та його любові до творчості Гоголя, і зробила це з театральним шиком.

Святкування почалося в театрі «Сістіна». У залі зібралися численні шанувальники письменника і 11 лауреатів премії. Саме їм пані Наталя доручила запалити символічну свічку пам’яті. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять померлих лауреатів «Премії імені М. В. Гоголя в Італії», серед яких відомий український актор і режисер Богдан Ступка та російська поетеса Белла Ахмадуліна. Заступник мерії Риму з питань культури синьйор Діно Гасперіні висловив подяку за такий вагомий «культурний дарунок» місту і пообіцяв підтримувати всі ініціативи з боку співвітчизників Гоголя.

А вечір сюрпризів тільки починався... Нас запросили вийти на вулицю і підійти до будинку 126, на фасаді якого красувався величезний плакат «Гоголь повертається додому». Під захоплені аплодисменти вулицею пройшли костюмовані персонажі, серед яких всі впізнали Хлєстакова, Собакевича, Коробочку, Плюшкіна та інших героїв, які народилися саме в цьому будинку. «Діти» Гоголя зупинилися під будинком і завмерли в очікуванні... свого «тата». У цю мить з площі Барберіні звернув на вулицю Сістіна екіпаж, у натовпі почалося пожвавлення і вигуки: «Гоголь! Гоголь їде!». А фіакр наближався, по бруківці цокотіли копита, і в пасажирі всі безпомилково впізнали відомий профіль... Хоч ми й розуміли, що є свідками театралізованого дійства, та на мить усім здалося, що до своєї домівки повертається справжній Гоголь... Микола Васильович радо привітав усіх нас і своїх літературних «дітей», а потім хвацько забіг до під’їзду і вже за хвилину вітав із вікна своєї квартири численних шанувальників.

Квартира Гоголя знаходиться на другому поверсі поряд з меморіальною дошкою, встановленою в 1901 році з приводу 50-х роковин від дня смерті письменника. Чи це саме та квартира, де він прожив з листопада 1837 року по травень 1843? Справа в тому, що за 5 років наш земляк кілька разів їздив у справах до Петербурга та на лікування до Європи і залишав римське житло, бо не мав коштів, щоб платити за нього наперед. Його помешкання здавали квартирантам, а Гоголю потім пропонували іншу квартиру — поверхом нижче чи вище. Таким чином він встиг пожити майже на всіх поверхах (окрім першого, де тримали віслюків), тож практично кожну квартиру цього будинку можна назвати «гоголівською». Будинок на вулиці Сістіна був справжнім «готелем російських літераторів», бо тут у різні роки жили поети Василь Жуковський та Микола Язиков, літератори Павло Анненков, Василь Панов та Федір Чижов, історики Михайло Погодін та Степан Шевирьов.

Сусіди Гоголя згадували, що він завжди працював за конторкою поблизу вікна, з якого час від часу милувався скульптурою Мадонни на будинку навпроти. Саме тут він написав «Мертві душі», «Шинель», зробив нову редакцію «Ревізора» та «Тараса Бульби». Уявіть собі, як калатало моє серце, коли я зайшла нарешті до квартири письменника і побачила в передпокої плащ, циліндр та паличку господаря, а в першій кімнаті знамениту конторку, яка стояла саме біля вікна «з видом на Мадонну». З цього самого вікна Гоголь дивився на Вічне місто і писав друзям: «Ніколи я не почував себе заглибленим в таке спокійне раювання. О, Рим, Рим! О, Італія! Чия рука вирве мене звідси? Ніколи в житті я ще не почував себе таким веселим і задоволеним життям. Моя квартира вся на сонці — вулиця Феліче, 126».

Аж ось і сам Микола Васильович (в образ нашого земляка чудово перевтілився актор Московського театру імені Маяковського Павло Кіпніс). Як же він зрадів, коли дізнався, що на новосілля завітала його землячка!

В одній із трьох кімнат тим часом почалася літературно-музична частина свята, у якій взяли участь лауреати «Премії імені  М. В. Гоголя в Італії», серед яких відомий гоголе-знавець, головний редактор повного зібрання творів Гоголя в 23 томах, професор Юрій Манн, римська дослідниця творчості письменника, професор Римського університету ла Сапієнца Ріта Джуліані, знаменитий перекладач Данте, Петрарки і Джоакіно Беллі, професор Євген Солонович та інші. Протягом урочистостей лунала фраза про єдність трьох культур — російської, української та італійської. Щодо благодійних культурних справ за кордоном, то в «трійці» рідних Гоголю країн поки що домінують росіяни: вони встановили в 2002 році пам’ятник Гоголю на віллі Боргезе, у 2011 — відкрили Центр російської культури, а тепер — літературну вітальню. У нас теж є велике бажання пропагувати українську культуру в Італії, є чудові ідеї та чимало місцевих талантів для їх втілення. Аташе з питань культури Посольства України в Італії Наталя Тернова провела цікавий конструктивний діалог з новими господарями гоголівської квартири з приводу організації спільних проектів — виставок, презентацій книг, літературних вечорів. Її пропозиції радо підтримали. Та ми змогли б зробити набагато більше, якби «мертві душі» з українського парламенту прокинулися від сплячки і разом з меценатами (у нас вони є!) подбали про створення в Римі нашого власного осередку культури. Скільки б заходів та культурних обмінів там можна було б організувати!

Користуючись нагодою, я подарувала бібліотеці літературної вітальні свої книжки «За римськими адресами Гоголя» (російською та італійською мовами) з вітанням і подякою від земляків письменника та місцевих українців за те, що повернули Миколі Васильовичу римську прописку. Попрощатися з Гоголем (Павлом) мені не довелося, не хотіла його турбувати: він тихенько сидів у куточку і читав мою книгу...

Я вийшла на вулицю і вирушила в напрямку метро, та раптом озирнулася і ще раз помилувалася яскравими вікнами на другому поверсі. Відчинені ставні були схожі на розкриті обійми господаря, який радо запрошував усіх «на батьківщину своєї душі», до якої він нарешті повернувся...

Валентина ВИНОГРАДОВА