загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Останній у своєму роді

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

На виборчих дільницях недавно дав про себе знати конфлікт поколінь. Поки що у пенсіонерів справи йдуть непогано.  Проте вже їх дітям загрожуватиме бідність в літньому віці.

Росвіта Прем стоїть вражена біля входу в кафе в центрі Відня.  Ніби в такт секундам виходять на вулицю молоді люди.  Це здивувало 61-річну пенсіонерку, оскільки цей старомодний, але затишний ресторан відомий їй,  передусім, як клуб літніх людей.  Але сьогодні, здається, тільки молоді люди минають повз неї, наче вони хочуть заперечити в цей момент демографічну статистику Австрії.

Дійсно, область перетворюється все більше і більше на такий собі старечий бастіон, в котрому живе шосте за старістю ЄС населення.  У той час як народжуваність падає і тривалість життя збільшується,  збирається дедалі більша частина населення у вікові групи, що переступили 65-річний поріг - у даний час це 18,2 відсотка австрійців, а до 2050 року частка збільшиться до 28 відсотків.  Можна очікувати 32 мільйони пенсіонерів .  Ніколи раніше не спостерігалося такого значного демографічного зсуву.  Через декілька десятиліть 1000 робочих доведеться виплачувати пенсії  929 пенсіонерам.

Після референдуму про призовну службу було багато розмов про нібито надзвичайну здатність літніх нав'язувати суспільству свою волю:  вони, в переважній більшості, проголосували за те, щоб молоде покоління було готове до обов'язкового служіння вітчизні.  Таким чином, виборчі дільниці виявилися тим соціальним полем битви, на якому буде винесено майбутній гострий конфлікт між поколіннями.  Пітер Вангуйс  з Європейського центру політики соціального забезпечення та наукових досліджень лише частково погоджується з цим докором в сторону домінування літніх.  "У цьому референдумі проголосувало навіть більше молодих людей , ніж в інших виборах стосовно інших питань", -  каже політолог.  Референдум вказав на те, що частина літніх людей зростає, і вони невдовзі можуть претендувати на перевагу у рішеннях, ніж будь-коли.

Сценарії майбутнього виглядають похмурими:  пенсійна система може так сильно похитнутися , що вона перестане бути фінансово життєздатною.  Майбутні покоління можуть нічого не отримати, а бідність у старості стане масовим явищем.  На сьогоднішній день кількість людей серед 65+, котра підпадає під ризик бідності,  знаходиться в межах середньостатистичних норм, але ця група в найближчих поколіннях може значно зрости. Люди з хорошою освітою також опиняться у вирі соціального спаду.

Сьогоднішні пенсіонери поки що мало думають про ці страхи. 

Хто спілкується з сучасними пенсіонерами, той розуміє, що має справу з людьми, які не є бідними і ще не втомилися від життя.  Ці  літні люди, які живуть у комфорті, є останніми в своєму роді - майбутні покоління не будуть насолоджуватися наприкінці життя подібним добробутом.

Тому Росвіта Прем страждає навіть від докорів сумління.  Колишній соціальний працівник хмурніє і говорить про своє комфортне життя на пенсії:  "Я витрачаю багато грошей на книжки, ходжу в театр і надаю перевагу органічним продуктам". Кожні три місяці вона любить сісти на поїзд до Мюнхена, щоб отримати "філософську пораду".  "Це зараз дуже модно, такий собі мистецький консалтинг", - пояснює пані Прем.  Її щасливий блиск в очах зникає, ніби передчуває вона в кожному погляді співрозмовника докори.  "Я знаю - все, що я собі дозволяю, це чиста  розкіш, сьогоднішня молодь так жити  в старості, звичайно, не зможе ".

Вже рік як Прем на пенсії. 1.500 євро чистими їй переводять на рахунок щомісяця.  "Заслужено", як стверджують колеги.  Вона сама в цьому не впевнена.  "Привілейованість пенсіонерів", як вона це називає, діє їй на нерви.  Їй не потрібно пенсійних цін,  ізольованих груп підтримки пенсіонерів або союзів пенсіонерів у ролі соціальної милиці.  Розслабитися і насолоджуватися вдається їй важко.  ЇЇ не залишає відчуття, що все розсипається навколо неї, а вона сидить у безпечному гнізді.  "Зі мною все якось обійшлося", -  говорить вона.

Ринок праці, освіта та пенсії.  Які гвинтики системи повинні бути повернуті?- щодо цього існує багато суперечок.  Експерти ринку праці локалізують проблему на ринку праці, пенсійні експерти - у пенсійній системі.

 "Найбільшою проблемою, як я бачу в даний час, є те, що занадто мало береться до уваги значення ринку праці для успішного подолання демографічних змін", - говорить Йозеф Вьос з Віденської палати праці. 

Більше третини людей працездатного віку  не включені в ринок праці.  Факт у тому, що багато людей є лише тимчасово зайнятими - занятість, яка не є довготривалою.  "Збільшення обсягів зайнятості у всіх вікових групах є економічно та соціально найбільш розумною відповіддю на демографічні зміни.  На цьому ми повинні зосередитися, замість того, щоб винаходити нову пенсійну систему".

Ульріх Шу, керівник Інституту економічних досліджень EcoAustria, бачить речі по-іншому:  "У пенсійній системі є заковика -  просто австрійці   ще занадто рано йдуть на пенсію, в середньому у віці 58 років. 43 мільярди євро на рік надходять до австрійській пенсійної системи.  При 2,7 мільйонах пенсіонерів це занадто багато. Вже не достатньо того, як це робили раніше, вагаючись, гармонізувати пенсійну систему.  У цьому випадку слід буде продовжувати писати далі про дисбаланс."

"Я один з тих забезпечених пенсіонерів, яким охоче докоряють", - говорить Вернер Рігер і, перевіряючи, піднімає погляд  від своєї тарілки, ніби він вже готовий до наступної  атаки.  63-річний пенсіонер, в минулому водій локомотиву австрійської залізниці, сидить на лаві з світлого дерева біля свого будинку в Кнітенфелді.  Вже десять років він не водить потяг по рейках.  Він насолоджується життям.

"На мій погляд, немає ніякого конфлікту поколінь, натомість постійний конфлікт інтересів між політичними таборами, які ми всі - молоді й старі - повинні розгрібати", -  говорить він. 

Реформа, здійснена десять років тому, поетапно збільшила пенсійний вік для працівників залізничного транспорту  до 61,5 років ще не зачепила Рігера.  У 53 роки він зумів змінити статус водія на пенсіонера.  1.900 євро чистими тепер переводиться на його рахунок щомісячно.   З них він повинен ще зробити внесок на пенсійне забезпечення, що становить майже шість відсотків - вже з однієї цієї причини він не хотів би себе зараховувати до привілейованих пенсіонерів.  Окрім цього, він ще фінансує житло та навчання однієї з двох своїх дочок.  І він робить це охоче.

Довіра молодого покоління до соціальної держави зникає.

Так само, як і дочка Рігера, велика кількість молоді залежна від батьків.  Їхнє життя не може бути порівняне з життям їхніх батьків.  Більшість навчаються до  30 років і лише тоді  починають працювати від роботи до роботи. Внески до пенсійної системи вони роблять пізно.

Себастьян Ледерле теж знайомий з цим.  31-річний історик і філософ працює протягом останніх трьох років на позаштатній основі у якості викладача в університеті Відня.  Кожен семестр він заробляє близько 1500 євро.  Голодні роки позначаться на розмірі пенсії, і він про це знає.  Постійну роботу Ледерле буде  мати скоріше за один або два роки.  "Якби ж я позбувся останніх ілюзій, що вчені-гуманітарії ще чогось варті на ринку праці",- говорить він, сміючись.  У літній час він працює в будинку пристарілих, допомагає людям у візках пересуватися коридорами, допомагає їм одягтися, читає їм вголос.  Він уже й сам не сподівається, що соціальна держава його підтримуватиме:   "Мої батьки уклали для мене договір заощадження для будівництва житла  і, ймовірно, це все закінчиться тим, що доведеться годуватися з моєї спадщини".

"Я думаю, що наші діти знаходяться у більшій залежності від нас, ніж це було раніше", - говорить Вернер Рігер. 

Він, загалом, не впевнений, що його діти будуть спроможні так жити як він.  "Молоді люди будуть планувати своє життя по-іншому і будуть змушені знайти іншу стратегію для виживання, ніж та, що була у нас", - гадає він.  Вони насолоджувалися зручностями на ранніх етапах життя і  "повинні бути більш скромним у старшому віці".

“Бадьорі, здорові і рухливі пенсіонери не є нормою?”- запитує геронтолог Леопольд Розенмайер і це звучить гнівно.  Почесний професор соціології вивчає протягом десятиліть, що літні люди думають і хочуть для себе .  Його висновок:  вони відчувають себе покинутими своїми дітьми та онуками і не насмілюються навіть зізнатися в цьому - їхні почуття обов'язку забороняє це.  "Літні люди дають та дають, але ніколи не отримують назад те, що вони вклали в любов", - говорить він. - В інших країнах пенсіонерів шанують, вік там цінується. Ви не уявляєте, як ніяково для старших людей ходити з ходунками або з палицею вулицями."

На референдумі щодо загального військового обов'язку ця байдужість далася взнаки.  "Старше покоління напевне так думало при прийнятті рішення щодо військового обов'язку -  ніхто не дбає про нас так чи інакше, хай же хлопці хоч в армії, принаймні, щось зроблять", - вважає Роузмайєр. 

Він говорить про це відверто, бо і він проголосував за загальний військовий обов'язок. 

Переклад з німецької.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин