загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Закрийте на замок вашу любов у Сибіру

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Перша зупинка вздовж Транссибірської залізниці - Росія!

Ніколи в своїх мріях я не очікувала, що їхатиму на розкішному потязі з Москви до Пекіну! Тому, коли ми почали свою подорож, я була у захваті вже від самої ідеї поїхати у ту частину Росії, котру я знала лише з фільмів та розповідей про Холодну війну.

Я була в Сибіру, зокрема в Єкатеринбурзі, одному з найстаріших міст Росії, що знаходиться майже на межі Азії та Європи - ух! Як і у всіх інших, у мене було кілька упереджених думок про Сибір - холодний, сірий, пустельний і похмурий. Але все було не так!

Єкатеринбург не мав нічого спільного з цим описом. Він наповнений культурою, великою кількістю театрів і музеїв, парків, широких, відкритих просторів. Як і в багатьох містах Росії, вулиці Єкатеринбурга увінчані багатьма пам'ятниками і церквами (здавалось, на кожному розі).

Під час нашого перебування у місті, ми мали несподівану зустріч з місцевими традиціями. Було так здорово! Це сталося, коли ми випадково спостерігали за весіллям, гості якого фотографувалися недалеко від річки Ісет. Наречений і наречена вдягнули боксерські рукавички, які нібито символізують, що вони боксуватимуть протягом усього шлюбного життя (але з обережністю!). Потім вони привели нас до моста над річкою, по обидва боки якого було навішено сотні замків!

Ми всі були в захваті від різноманіття замків  -  у вигляді серця, великі промислові та дивні , маленькі і  дуже вишукані. Більшість мали  на собі вигравірувані  написи або ініціали. Багато душі було вкладено при відборі й оздобленні замків - кожен був унікальним за своїм характером, барвистим, живим та грайливим.

Так от, “замочна” традиція полягає в тому, що після того, як пара прикріпить їх до моста , ключ викидають  в річку і таким чином зв'язують себе зобов'язанням жити спільним життям назавжди. Окремі замки, здавалося , висіли там роками, я маю на увазі 50 або більше , адже вони ніби зливалися з каркасом мосту.

Цей барвистий прояв любові та  чудовий символ  “скріплення угоди“ та зобов'язань по відношенню один до одного змусили мене замислитися. Як довго ці замки залишаються висіти? А  якщо матінка-природа  їх пошкодить і вони зламаються? Якщо пара розійшлася, вони повертаються до мосту і відрізають замки? Скільки пар повертаються до мосту, щоб знову підтвердити свої зобов'язання? А що робити, якщо ви не можете знайти свій замок… це що - невдача?

Але ідея хороша, і я гадаю, що це цікавий спосіб "укласти" заповіт любові. Тоді ми були дуже зайняті зйомками, але зараз я подумую, що мушу повернутися і повісити замок для себе самої та мого чоловіка, з яким ми вже 30 років разом!

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин