загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Бабусі чекають на тимурівців

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

До редакції газети звернувся наш постійний читач і дописувач Григорій Самойленко з Черкащини. Особистість він неординарна. У свої 75 років не просто захоплюється рослинництвом, а й безкорисливо передає свої знання і досвід людям: як фахівець веде передачі на місцевому телебаченні, публікує поради садівникам у газетах. А ще Григорій Маркович вирощує саджанці суниць, ожини, винограду, персиків і... роздає людям. Щороку перший урожай помідорів, огірків, петрушки несе своїм підшефним — до їдальні районної лікарні, дитячого садочка, в будинок людей похилого віку. Не лише сам допомагає, а й інших заохочує.

А цього разу Григорій Самойленко поділився своїм педагогічним проектом.

«Мене запрошують у школи провести відкриті уроки з ботаніки. Я люблю рослини і прагну посіяти цю любов у кожне українське серденько. Узяв шефство над групою семикласників Дзензелівської середньої школи (Маньківський район). Мені до неї доводиться 50 км їхати: незручно, накладно. Але бачили б ви дитячі оченята! Цілий рік навчатиму їх рослинництва: вирощуватимемо овочі, а восени нашаткуємо капусти й організуємо День вареників. Отакі плани.

А ще діти допомагатимуть удові ветерана Великої Вітчизняної війни. Нашій шановній Марії Іванівні Лисій 7 квітня виповнилося 97 років.  У селі Дзензелівка вона лишилась одна з удів ветеранів ВВв.

Марія Іванівна — найменша в родині, де було п’ятеро дітей. Батько загинув під час Голодомору. Щоб і Марія не померла, її відправили до родичів у Архангельськ. Там 15-річній дівчині довелося тяжко працювати на лісопильнях. Повернулась у своє село в 1934-му, вийшла заміж, народила трьох дітей. Та не довго тривало сімейне щастя: чоловік загинув на війні... Все своє життя удова трудилася в колгоспі ланковою.

Нині в жінки вже семеро внуків. Але як вона радіє, коли наші семикласники провідують її! Каже, що діти своєю присутністю і ставленням допомагають їй краще за будь-які ліки. Зараз школярі вирощують розсаду помідорів, капусти й огірків. У травні висадять її на городі Марії Іванівни».

Написав нам про цю шефську ініціативу Григорій Маркович недаремно. Він вірить, що й у інших селах та містах діти підхоплять ідею і допоможуть людям похилого віку. Хоча б на городі...

До списку новин