загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Хоче покарання грабіжникам

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Вісім разів їздив на прийом до тодішнього міністра МВС України Юрія Луценка Петро Войтович із села Довговоля Володимирецького району, щоб розповісти, що думає про підлеглих пана міністра. Проте відвідувача жодного разу до Луценка не пропустили. Не сподівається він побачити й нинішнього керівника Міністерства внутрішніх справ.

— Побував я і у Головному слідчому управлінні, і у генерала Ярослава Голомші, і у багатьох його наступників, а до Лазутка вже не піду, бо втомився оббивати пороги міліції й вимагати, щоб знайшли тих, хто мене побив та пограбував, - каже Петро Войтович, якому цьогоріч восени виповниться 75 років.

У серпні 2007 року невідомі побили п. Войтовича й відібрали у нього гроші, які пенсіонер назбирав собі на операцію. Але люди у погонах, каже він, лише розводять руками, мовляв, втрачено чимало часу й розшукати грабіжників вже практично неможливо.

— Тоді мене мали прооперувати в обласній лікарні, бо погано бачу, — розповідає Петро Войтович. — Операцію призначили на восьму ранку, але мені нічим доїхати на цей час з району в Рівне. Я вирушив на добу раніше й зупинився у Костополі у своєї знайомої Надії. Випадково почув її телефонну розмову, яка видалася мені підозрілою. Ми випили по сто грамів і пішли спати. Вранці вона провела мене на дизель і попередила, щоб я більше не пив і був обережним. Чого саме я мав остерігатися — не уточнила.

У потязі мені стало зле, дуже розболілася голова. Пасажири хотіли викликати швидку допомогу, але я запевнив, що доїду. На залізничному вокзалі вирішив поснідати. Спершу зустрів знайомого міліціонера, потім познайомився з чоловіком, який сказав, що працює водієм. У мене з'явилися підозри, що тут щось не так, я раптом згадав слова Надії... Сніданок закінчився тим, що двоє хлопців заволокли мене до річки, побили й пограбували. Вони забрали у мене сумку з речами та 1720 гривень. Одного зі своїх кривдників я бачив згодом у… лінійному відділі міліції станції Рівне. Якщо у відповідь на свої звернення в міліцію я отримую лише відписки, то може, до мого пограбування справді причетні міліціонери?

Здаватися Войтович не збирається, обіцяє й далі вимагати розшуку та покарання своїх кривдників.

Коментар Тамари Лисенко, начальника СЗГ України в Рівненській області:

— Відомості по справі Петра Войтовича з с. Довоговоля внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і перебувають на розгляді у слідчого, який при потребі спілкується з потерпілим. З особами, на яких вказує потерпілий, проводилися слідчі дії, але довести їхню вину неможливо: усі фігуранти справи запевняють, що не знають потерпілого і мають алібі на той час, коли сталося пограбування. Оскільки осіб, які скоїли пограбування, не встановлено, справу до Рівненського міського суду не передано.

До списку новин