Уряд КНР вже не перший рік намагається підступитися до пенсійної реформи. При цьому демографічна політика "одна сім'я - одна дитина", якою влада Китаю так пишається упродовж останніх трьох десятків років, підготувала їй неприємну пастку. Оскільки багаторічний принцип стримування народжуваності в комплексі з таким, загалом, позитивним явищем, як збільшення тривалості життя, обернувся стрімким старінням населення. Кількість літніх людей, турбота про прожиток яких лягає на плечі працездатного населення, неухильно зростає.
За даними Китайського дослідницького центру старіння, до кінця 2013 року число людей похилого віку сягне в Китаї 202 мільйонів, що становитиме 14,8% населення країни. При цьому маса працездатного населення скоротитися до 936 млн. Таким чином, з урахуванням дітей, в нинішньому році 46% всього населення КНР будуть на утриманні тих 54%, що залишаються. Це при тому, що у 2000 році на одного пенсіонера припадало близько 10 працездатних людей у віці від 15 до 59 років. До середини 21 століття кількість громадян КНР похилого віку, за прогнозами, може зрости до 487 млн або до 35% населення.
При такому розкладі пенсійна реформа перетворюється на питання щодо виживання для всієї країни. Суть реформи не нова - це вдосконалення системи соцзабезпечення і підвищення пенсійного віку. Нині китайські чоловіки йдуть на пенсію в 60, жінки-держслужбовці - в 55, а працюючі на виробництві - в 50 років. Примітно, що вік виходу на пенсію різниться в Китаї як по галузях, так і по регіонах. Так повелося ще 60 років тому. Але ж тоді середня тривалість життя тут становила близько 50 років, а сьогодні вона перевищує 73 роки. Автори ж реформи пропонують уніфікувати "планку" пенсійного віку - 65 років для всіх.
У Китаї, де найбільше побоюються будь-яких вибухів невдоволення населення, напролом йти не стали. Міністерство трудових ресурсів і соціального забезпечення запевнило громадян, що пенсійну реформу в країні проведуть лише після ретельного вивчення демографічної ситуації та соціального становища різних груп населення, а також з урахуванням думки самих громадян. Останні не забарилися висловитися. Результати двох незалежних онлайн опитувань показали, що 90% респондентів виступають проти запропонованої реформи. Зокрема, онлайн опитування майже півмільйона громадян сайтом газети "Женьмінь Жибао" засвідчило, що проти підвищення пенсійного віку виступають 93,3% респондентів.
Примітно, що проти реформи затято висловлюються й зовсім молоді люди. Вони обгрунтовують свою позицію тим, що випускники ВНЗ не можуть знайти собі роботу, оскільки літні люди займають робочі місця, і підвищення пенсійного віку лише погіршить ситуацію.
"Болючим" є питання нерівності в пенсійному забезпеченні. У Китаї діє так звана "двоколійна" система нарахування пенсій - для держслужбовців і працівників підприємств. Держслужбовці та "білі комірці", які відслужили народу, отримують в середньому в 3 рази більше тих, хто для цього самого народу створював матеріальні блага. І якщо перші підтримують реформу, то другі відкрито говорять - до 65-ти ніякого здоров'я не вистачить, щоб продовжувати важко працювати. Справді, язиком базікати - не каміння перевертати, хоч в Китаї, хоч у будь-якому іншому куточку світу.
Ця обставина значно впливає на престиж професії. В останньому щорічному іспиті на заміщення посад державних службовців взяла участь рекордна кількість претендентів - 1,12 млн, при цьому отримав такий пост лише 1 з 53 претендентів. Пояснення просте - люди хочуть гарантувати собі безбідну й гідну старість.
Проблемою залишається і наповнення пенсійного фонду. У поточному році його дефіцит досягне 18,3 трлн юанів (28,9 трлн дол.), а через 20 років і зовсім може перевищити 68 трлн юанів, що складе близько 38,7% прогнозованого ВНП країни. Причому, таку сумну калькуляцію зробили не якісь "неблагонадійні" інститути, а Народний Банк Китаю в співпраці з Deutsche Bank. Влада в особі міністра людських ресурсів і соцзабезпечення Ін Вейміня поспішила запевнити, що банкіри явно перебільшують, що ніяких серйозних проблем з фондом зовсім не існує, хоча "невеликий дефіцит" спостерігається в майже половині провінцій.
Китайцеві, щоб мати право на пенсію по старості, треба робити відрахування до пенсійного фонду упродовж не менше 15 років. Відповідно до чинної з 1997 року системи, сам працівник повинен відраховувати щомісяця 8% від своєї заробітної плати на особистий рахунок у пенсійному фонді, ще 20% на цей же рахунок зобов'язаний перераховувати роботодавець. Але стосується це в основному все того ж державного сектору. Співробітники підприємств і комерційних структур, не кажучи вже про робітників-мігрантів, повинні тягнути цей віз самі.
У 2012 році середня пенсія працівників підприємств у містах становила 1 тис. 721 юань (242 дол.), в поточному році вона зросте ще на 10%. Підвищення істотне, оскільки ще в 2005 році середня пенсія не перевищувала 700 юанів.
Найвищі пенсії - в Тибеті, проте там щомісячна середня ставка відрахувань в 1,67 рази вище середнього рівня по країні, у Пекіні, де з лютого цього року базова пенсія становить 2773 юаня, і в Шанхаї.
Все вищесказане відноситься до тих, хто пенсію взагалі отримує. Це далеко не кожен літній мешканець КНР. Лише з 1 липня минулого року в країні почалася кампанія, покликана надати пенсійне страхування всім сільським жителям і безробітним городянам. А ще якихось 15 років тому на забезпечення по старості могли розраховувати, в основному, тільки чиновники та працівники держкомпаній. Сьогодні ж пенсійна система охоплює близько 400 млн осіб, з них 100 млн вже отримують базисну пенсію. На селі ситуація складніша, там пенсії почали виплачувати взагалі тільки в 2009 році. При цьому мінімальна пенсія в селі складає 55 юанів (близько 9 дол.), а середня - всього 100 юанів.
Не дивно, що майже 79% селян заявили, що така сума не може забезпечити їм навіть елементарного існування. Серед міських жителів настільки ж критично сприймають розмір пенсії 56%, а от серед колишніх працівників урядового апарату кількість "незадоволених життям" не перевищує 3,8%.
За традицією, в Піднебесній літніх людей завжди підтримують діти й онуки. Шанування старших на Сході є особливо сильним. Однак, все та ж політика планового дітонародження, а також масова урбанізація та міграція молоді з села в міста призвела до того, що люди похилого віку часто залишаються наодинці. Таким будинкам навіть є особлива назва - "порожні гнізда".
... Міністерство взяло до відома глас народу, пообіцявши, що реформа буде поступовою. Поки все виглядає так, що пенсійний вік буде підвищуватися поетапно, починаючи з 2016 року, і до 2045 все ж таки вийде на позначку в 65 років. Альтернативи цьому, схоже, вже немає. Якщо китайська влада говорять про те, що "реформа неминуча", значить, так воно і є.
Ольга Танасійчук
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
