загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Донецьк одягне у металеві «вишиванки»

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Хто сказав, що вишивка й ковальство – візитка Західної України?! Це зовсім не так. «Край териконів» цілком може конкурувати з практичними західняками своїми «вишиванками» та різними чудасіями. Тільки в донеччан узори, квіти, пальми і навіть шахмати – металеві

Відома в усьому світі Гільдія ковалів Донбасу «почалася» два десятки років тому з одної людини – Віктора Бурдука. На всі руки майстер (вирізав по дереву, шив джинси і брався за будь-яку роботу) вирішив здивувати дружину кованою трояндою. Зробив, як умів, але кохана квітку засміяла. Втім, неофіта ковальської справи це аж ніяк не зупинило. Обклався книжками, зібрав ентузіастів. Так і виникло неформальне об’єднання майстрів – Гільдія ковалів Донбасу. Нині ця громадська організація об’єднує понад 30 майстрів художнього металу, яких очолює заслужений діяч мистецтв України Віктор Бурдук. Насправді ковалів на Донеччині більше, але до гільдії беруть не всіх – лише тих, хто готовий щось зробити для людей безкоштовно. Наприклад, проводити майстер-класи, працювати з дітьми, брати участь у фестивалях.

У 2008 році Донецьк першим на пострадянському просторі прийняли до міжнародної організації «Кільце європейських міст-ковалів».

– Збори «Кільця» проходять у різних містах Європи, – розповідає Віктор Бурдук. – Зустрічаються ковалі й бургомістри. Ковалі ніби на другому плані, але без них – ніяк. Обговорюємо питання розвитку, збереження традицій, спільні фестивалі.

«ВАЛЕНТИНКА» З ГІЛКИ ДЕРЕВА

Найвідоміший проект гільдії – Парк кованих фігур. Саме тут у вересні проводять фестивалі ковальської майстерності, а нові роботи дарують місту. Нині майструють триметрову скульптуру «Коваль», до каркасу якої кріпитимуться маленькі мініатюри –  вироби ковалів з усієї України.

Усі композиції в парку – символічні. З ними вже пов’язані місцеві звичаї і прикмети. Наприклад, на Дереві щастя в День закоханих ще до світанку з’являються ковані сердечка. Сотні (!) городян морозним досвітком чекають біля дерева ковалів, щоб отримати подарунок для коханої людини. Цьогоріч автор проекту Віктор Бурдук сам розвішував ці валентинки і навіть прямо на місці доковував сердечка «раннім пташкам».

ТЕРИКОНИ ПІД ПАЛЬМАМИ

Донеччани часто жартують: мовляв, живуть біля териконів, зате під пальмами! Металеве дерево, яке ще в 1896 році із залізничної рейки викував працівник Юзівського заводу Олексій Мерцалов, прикрашає герб Донецька. Свого часу воно викликало справжній ажіотаж на виставці в Нижньому Новгороді. Міщани й ремісники, промисловці й інженери із захватом розглядали сталеве диво. Потім був тріумф та Гран-прі Міжнародної промислової виставки 1900 року в Парижі. Нині оригінал зберігається в Санкт-Петербурзі, а копія, виконана нашим сучасником Сергієм Каспруком, прикрашає Виставковий центр Донецька.

СУКНЯ ДЛЯ «КОРОЛЕВИ»

Але, як кажуть донеччани, –  стара слава нову любить. За роботи майстра сучасного мистецтва Віктора Михальова вже нині «сперечаються» музеї. Остання його колекція має назву «Поезія дзвіночків». 95 металевих дзвіночків прикрашені витонченими фігурками танцівниць, музикантів, закоханих мрійників.

–  Ідея зробити колекцію з’явилася три роки тому після зустрічі із чеським ковалем Яном Ковачем. Я поєднав дзвоники зі своїми улюбленими міні-фігурками.

Справді, неможливо повірити, що з металевого прута діаметром 12 міліметрів можна зробити справжню скульптуру. Та автору це вдається з допомогою ковадла, горна та, безумовно, таланту. Півроку щоденної натхненної праці – і світ побачив легку ажурну колекцію. Родзинкою експозиції стали металеві шахи. Всі 32 фігурки також мають свій голос, характер і костюм. Шаховий стіл і дошка теж металеві, майстерно тоновані на «світлих» і «темних». Нині виставка мандрує містами Західної України, завершиться дзвінкове турне восени в Криму.

У планах майстра – організувати юнацький центр ковальської справи. Віктор Міхальов – голова дитячо-юнацької творчої організації «Надія» – у своїй майстерні безкоштовно навчає новачків, але вона затісна для всіх бажаючих. Муніципалітет Донецька підбирає приміщення, і митець сподівається, що його мрія про простору майстерню скоро здійсниться.

ЛЮСТРА, ЯКА ТАНЦЮЄ

Ще одна оригінальна постать майстерної Донеччини – коваль із села Шилівка Добропільського району Віталій Чернов. Він – і активний член гільдії, і керівник народного хору, й організатор єдиного в Україні сільського ковальського фестивалю. Нещодавно презентував свою останню роботу, яка поєднує в собі художню ковку та… «вишивку» по металу.

До речі, туристи, які приїжджають до міста, просять розпочати екскурсію саме з «восьмого дива світу», як називають роботи місцевих майстрів. Наприклад, люстри, що «танцює». Розповідати про неї марно  – потрібно «танцювати» разом. Донецьк – запрошує!

Лариса Білозерова

До списку новин