Між власниками собак та їхніми чотириногими друзями часто існує вражаюча подібність: у зовнішньому вигляді та темпераменті. А може це все лише уява?
Замріяний погляд: хто від кого це перейняв?
Масивне тіло, широке обличчя, короткі ноги - повністю як власник! В іншому випадку - гостренький ніс, підтанцьовуюча хода собаки, яка, здається, чітко відображає ходу бабусі. І загалом: хіба сестри Якобз, які з 1960 року виходять на сцену лише у супроводі свого білого пуделя, і самі не виглядають схожими на пудельків? А цей ексцентричний гуру у світі моди, Рудольф Мушамер з Мюнхена, хіба він не має тієї ж манірності, як і його собачка Дейзі? Чи може навпаки? Деякі спільні риси між власником та собакою часто перебільшуються, однак нові дослідження підтвердджують щоденні спостереження: є певні паралелі між власником та домашньою твариною як у зовнішньому вигляді, так і в поведінці.
Відомий зоолог і дослідник психології поведінки Конрад Лоренц вважав ще століття тому, що вивчення «гармонійної злагодженості між власником та собакою» є повчальним з психологічної точки зору, «а також інколи смішним». Вже при виборі собаки можна зробити цікаві висновки, подібні наступному: «Як і в людському житті, так і тут: найочевидніша протилежність і найбільша подібність ведуть до щасливого співіснування».
«Подібне притягується до подібного», - принаймні цей девіз підтверджується стосовно людини та тварини, як показало американське дослідження. Психологи університету Каліфорнії в Сан Дієго фотографували в одному з парків 45 собак. Також їхні власники були сфотографовані без собаки і на іншому фоні, для того щоб це не впливало пізніше на встановлення звязків між фотографіями. Потім опитуваних просили поєднати собак з відповідними людьми, які, на їхню думку, найкраще пасували один до одного.
Результат здивував дослідників: у переважній більшості випадків опитуваним вдалося поєднати породистих собак з їхніми власниками. З безпородними собаками було це, правда, важче, а тому і відсоток вгадування був значно нижчим. Каліфорнійські психологи пояснюють це наступним чином: вже при виборі породи собаки люди несвідомо відшуковують критерії подібності з собою. Те, що встановлення зв'язку з безпородними собаками у тестах пройшло не дуже вдало, каліфорнійські вчені пояснюють так: «Якщо безпородних собак вибирають ще цуценятами, то їхній зовнішній вигляд важко передбачити, тому у таких випадках і важко знайти критерії подібності».
Також у поведінці власника і собаки дуже часто помічають разючу подібність. Конрад Лоренц порівнює це з подружніми парами: «У парах з великим досвідом подружнього життя формуються спільні риси, ніби чоловік і жінка є братом і сестрою, так само між власником та собакою протягом років формуються ознаки подібності поведінки, що водночас є зворушливим та комічним». Дослідник психології був переконаний, що вибір породи та кожного окремого взятого собаки визначається симпатією до близьких по духу. «Собаки - віддзеркалення» - таку назву дав Лоренц цим вірним супутникам життя.
Стосунки між собаками і людьми існують вже багато тисяч років. Тому не дивно, що це призвело до феномену взаємної адаптації і до того, що собаки та власники, або частіше власниці, у своїй поведінці стають подібними одне до одного. На погляд професора Курта Котршаля, голови етології "Науково-дослідної станції Конрада Лоренца" у австрійському Грюнау, ця соціалізація порівнюється з тією, яка відбувається між дитиною та батьками. Те, що собаки є віддзеркаленням своїх власників, вже доведено багатократно. Часто невпевнені у собі власники мають невпевненого дзявчика, а спокійні і з досвідом власники також передають цей настрій і чотириногому другові. Подібність іноді просто вражає: огрядний сусід веде, не поспішаючи, свого собаку на прогулянку, який своїм великим животом треться об асфальт. Спортивна жінка, навпаки, гордо репрезентує себе струнким представником з великої собачої родини.
«Коли образи людини та собаки з часом стають подібними, причина лежить не у собаці», - наголошує кельнський лікар Томас Куршайд. Якщо 120 кілограмовий чоловік розповідає, що його 20 кілограмова такса більше не може швидко бігати, то є очевидним, що собака адаптувався. Він мусив звикнути до темпу ходи власника і відростив собі, як і господар, живота через надлишок ласощів. Собака є лише віддзеркаленням людини, вважав Куршайд, і розробив з подібного спостереження оригінальну методику лікування. В співпраці з кельнським ветеринаром він пропонує комплексну перевірку здоров‘я собаки та власника. Потім розробляється план тренування, узгодження завдань і, згідно з раціоном, встановлюється план харчування. Томас Куршайд зазначив: «Мотивація, для того щоб схуднути, значно зростає, якщо обоє братимуть участь у програмі».
Переклад з німецької.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
