загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

За що ображають закарпатських пенсіонерів?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Як правило, водії маршруток весь негатив своїх емоцій виливають на пенсіонерів, нібито в державних негараздах винні саме вони, а не ті, що впродовж років зомбували довірливих українців про «покращення вже сьогодні». Не в той бік жбурляєте каміння, нешановані чолов’яги!.. Бракує розуму і витримки – не йдіть у сферу обслуговування тих, кого і так обділили нерадиві керманичі держави, кинувши на поталу хамовитим нечестивцям.

Хто з нас не був свідком того, як водії-хами буквально видирають із рук літньої бабусі плату за проїзд, якщо вона випадково забула пенсійне посвідчення. Може навіть з тріском вигнати з салону, супроводжуючи образливими репліками, може навіть відчитати за те, що у посвідченні, виданому на початку 90-х років бабці не вклеїли фотографію. «А може то не ваше?», – єхидно перепитує один молодик. А після – довго-довго дискутує з пасажирами, поки люди не починають обурюватися. Так було не пл. Корятовича. Я навіть думала зійти з тої «двадцятки» і попрямувати у міськраду. З тих пір прикладів зневажливого ставлення водіїв до пасажирів назбиралося багато. Ось деякі з них.

Якось, сідаючи у маршрутку № 10 (44-63), була шокована хамством уже підстаркуватого водія, якого зуміла вгамувати, заявивши, що на тему хамства з боку таких як він, у мене нараховується уже п’ять публікацій, а наступною буде – уже шоста. Ще й посвідчення журналістки тицьнула йому для більшої переконливості.

Щось подібне трапилося зі мною та моєю родичкою Єлизаветою Василівною. Вона довгі роки була заступником начальника канцелярії облвиконкому, звідти і на пенсію пішла. Чому на цьому наголошую? Та тому, що якийсь невіглас-водій вважає пенсіонерів ледь не покидьками суспільства, дозволяючи собі, наприклад ось таке: заходимо на Загорській у мікрик 8-го маршруту, пані Ліза простягає молодику гривню, а він до нас: «Я думав, що у вас совість проснеться, і ви почекаєте другий автобус!» Коментарі тут зайві…

У подібних випадках ми самі маємо апелювати до свідомості таких «мудраків». Їх не обов’язково звільняти з роботи. Треба виховувати. Іноді – навіть штрафом.

31-го травня літній водій 21-го маршруту (44-62) розразився лайкою на адресу пенсіонерів на стоянці ринку, що на Краснодонців. Йому б повчитися у свого напарника Олександра, значно молодшого за себе і дуже ввічливого. З його вуст пасажири чують досить незвичні для цієї категорії людей слова – «будь ласка», «прошу», «добре», «заходьте», «сідайте».

Почуте настільки здивувало мене, що я подякувала йому за культуру обслуговування і запитала, як його величають, і додала, що обов’язково про це напишу. Коли порівняла номери транспортних засобів, виявила, що Сашко – Олександр їздить «на пару» зі старшим колегою, котрий дозволяє собі недозволене (маршрут той же – 21-й (44-62).

З гіркотою і болем доводиться спостерігати, як хвиля духовної і моральної деградації засмоктує наше суспільство все глибше і глибше. І спину цьому процесові немає…

Ціну доброго слова знає кожний. Хамства – також! Образа червоточиною в’їдається в душу, пригнічує радісне сприйняття світу, притуплює мозок і серце, часто робить нас відлюдькуватими, зневіреними у завтрашньому дні. А коли все це обертається злістю – недалеко і до трагедії.

Не знаю, як і чим обернулася гірка образа з боку одного з водіїв 20-го маршруту на адресу колишньої медсестри з мікрорайону Дравці, від якої вимагалася плата за проїзд. Почувши, що вона пенсіонерка та ще й інвалід на ногу, водій-нелюд відреагував так: «Я вашу ногу дитині у тарілку не покладу!». У які рамки таке хамство втиснути?! І чи маємо ми право таке дикунство пропускати повз увагу?!

Вважаю, що прикладів для серйозної розмови з водіями маршруток – більше ніж достатньо. Віриться, що вони менше супроводжуватимуть нас такими репліками, як «дуже’м радий» і т. д. і т. п., що вони не проїжджатимуть зупинки, на яких багато пенсіонерів, що «двадцятки» не зупинятимуться аж навпроти Побуткомбінату, що на пл. Петефі, таким чином заставляючи людей добігати. Не добіжиш – чекай наступної маршрутки. Дехто з водіїв робить це зумисне, щоб хоч так познущатися. До честі тих, хто людяності і совісті ще не втратив – не загубив.

Клара Контратович

До списку новин