72-річний Віктор Семенович Філоненко з Донецька без єдиного креслення та інженерної освіти власноруч створив машину своєї мрії. У його техпаспорті модель вказано як "саморобний транспортний засіб, рік випуску 1983". Протягом тридцяти років машина Філоненко перебуває в процесі переробки. Автор вдосконалює і оновлює зовнішній вигляд свого "суперкара".
- Працював бригадиром автопоїзда, заробляв до 380 рублів на місяць, але часу на мрію не залишалося, в 1981-му прийшов до директора об'єднання і попросив перевести мене в малярі. Він сказав: "Навіщо, ти ж втратиш в зарплаті?" Я відповів, що в мене не залишається можливості для внутрішнього зростання і самовдосконалення. Ви б бачили які у нього були очі! - Згадує винахідник.
Першу модель він назвав Вікторією - каже, що не на честь себе, а на знак перемоги над собою.
- Гуму тоді видавали тільки за техпаспортом, а щоб отримати техпаспорт мені потрібно було вже мати гуму, а ще - надати документи на кожен шуруп, - згадує складності оформлення документів. - Відтоді базис я не міняв, а зовнішній дизайн - це як плаття, яке ви одягаєте. Те що бачите зараз, це вже шосте плаття моєї "Вікторії".
У 1986 році винахідник вирішив домогтися незвичайного кольору, купив ніжно-перламутровий лак для нігтів, витративши більше ста карбованців.
- Одна пляшечка коштувала 60 копійок, а чоловік купив майже відро, пофарбував пульверизатором для фарби, - згадує дружина винахідника 66-річна Галина Іванівна.
За допомогою брелока дистанційного керування двері автомобіля відкриваються автоматично вгору, як крила птаха.
- Спершу двері відкривалися у мене вздовж автомобіля - теж автоматично, потім виїжджали вперед і в бік, як у автобуса "Ікарус", - каже пенсіонер.
Після школи Віктор Семенович закінчив училище за спеціальністю майстер з ремонту автомобілів. Більше ніде не вчився. Працював у АТП і на шахті. Каже, що не знає математики, проте в розумі виробляє всі розрахунки. Машину створив без креслень. Перед тим як втілити ідею, він вирізав міні варіант з пінопласту і моделював авто за допомогою дроту.
-З дитинства мріяв про машину, в 1971 році купив "Жигулі", 10 років перед тим стояв на черзі, але хотів машину оригінальної конструкції. Ескізів намалював безліч, - каже Втіктор Семенович.
Аеродинамічний кузов Філоненко виготовив, працюючи звичайними ножицями по металу і побутовим зварювальним апаратом. Двигун, коробку передач і шасі взяв від ВАЗа 2101, крила зробив з автомобільного металобрухту. Днище зварив з листів покрівельної оцинкованої "черепиці".
- У мене як у пісні у Альони Апіної - я тебе зліпила з того, що було, - сміється господар авто, - Ось деталі від фільтра КАМАЗу, тут фрагмент каструльки, а ось ця решітка - колишнє пластикове відро для сміття. Емблема "сам робив" - це стельовий світильник.
Довжина машини Філоненко - 4,2 м., ширина 1,65 м., вага 990 кг. Витрата бензину - звичайна для "Жигулів". Як каже власник машини, вона може розвивати швидкість до 140 км на годину, але він лихачити не любить.
- Мені і 90 км. вистачає, на мій погляд, більше не потрібно - машина їде рівно на стільки, скільки вітру в голові у водія.
У радянські роки машину донецького винахідника часто зупиняли без причини автоінспектори - щоб трохи краще розглянути. І навіть зараз вона викликає пильну увагу і ... неспокій.
- Якщо їду з родиною кудись, без нагляду залишити неможливо. Народ підходить, довбає по даху - пробує на міцність, вікна "зламує". Не з вандалізму, а з цікавості, - каже Віктор Семенович.
Тетяна ЗАРОВНА
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
