загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Українці не володіють достатньою інформацією про діяльність благодійних організацій – експерт

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

«Емаус» у Львові Вікторією Міщук.

«Голос Столиці»:Ви згідні з результатами цього рейтингу? Чи насправді все інакше?

Вікторія Міщук: Так, я погоджуюсь. Вже багато років маю досвід співпраці з різними волонтерськими проектами, що брали участь в наших благодійних акціях . І якось серця українців відкриваються, і я думаю, що це пов'язано з тим, що набуваються певні цінності. Україна зростає, встає в певних контекстах з колін і молодь, я думаю, відкриває своє серце і хоче не просто прожити день, а якимось чином допомогти іншим людям.

«Голос Столиці»: А чи не здається вам дивною ситуація, коли допомагає молодь із середнім достатком, а не мільйонери?

Вікторія Міщук: Справа в тому, що дуже часто тим категоріям людей, яким вони допомагають – це неповносправні діти чи сироти – гроші непотрібні. Потрібне просто якесь людське тепло, присутність, добре слово, чи якась мінімальна компанія. Тому молодь відгукується на це, бо вона теж відчуває в цьому потребу - не просто прожити день, а мати якийсь сенс, якесь наповнення життя.

«Голос Столиці»: 111 місце - все одно не найкращій результат. Справа лише в тому, що ми менш заможні чи все ж таки українці не вірять благодійним фондам та організаціям?

Вікторія Міщук: Часом виходить так, щодо люди просто не знають про такі можливості. Громадські організації собі десь там працюють, і ніколи немає якихось масових волонтерських заходів або оголошень про залучення молоді до своєї роботи, на відміну від того, як це відбувається в Європі. Але мені здається, що, крок за кроком, це рано чи пізно має змінитися. Бо зараз до нас майже кожного дня хтось приходить і каже: «Доброго дня, можна я буду вашим волонтером?»

«Голос Столиці»: Ви кажете про те, що гроші сьогодні не потрібні, щоб займатися благодійністю. А що роблять ваші волонтери?

Вікторія Міщук: Наприклад, в нас був такий проект – «Допоможи іншому, стань приятелем», коли молода особа приходила до неповносправної людини, і вони йшли разом на каву, в кіно чи просто на прогулянку. Дуже часто це закінчувалося хорошою дружбою або переростало в якісь стосунки. Цей проект не був пов'язаний з матеріальними благами, адже, грубо кажучи, неповносправній людині грошима не допоможеш. А доброю справою чи просто присутністю – легше допомогти, ніж дати якісь кілька гривень.

«Голос Столиці»: Чим можна сьогодні зацікавити молоду людину, щоб вона взяла участь у благодійній акції?

Вікторія Міщук: Я думаю, що в першу чергу ця людина має відчувати власну затребуваність і тоді вона прийде сама. Це можуть бути і люди, які мають якісь цінності, які шукають себе або просто хочуть відчути сатисфакцію від того, що комусь допоможуть. І коли волонтери усвідомлюють, що, приміром, безпритульні чи неповносправні - це також прості люди, які потребують трішки людського тепла, то вони лишаються з нами, бо серце відкривається, і процес вже пішов.

До слова, за даними низки експертів, деякі благодійні організації в Україні ухиляються від сплати податків і займаються неетичною конкуренцією.

До списку новин