Сьогодні українці довіряють лише трьом соціальним інститутам. Лідером серед народної довіри є церква, на третьому місці - Збройні сили, а на другому… журналісти. У те, що висвітлюється ЗМІ, готовий вірити кожен четвертий українець. Водночас Верховна рада, суди, політичні партії, уряд, міліція, банки, прокуратура та Президент мають різко негативні показники довіри.
Самі ж журналісти говорять про те, що свободи слова у країні стало менше. Якщо у 2005 році експерти оцінювали рівень свободи слова на 7 балів з 10, то зараз тільки на 3,8. Утім директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна зазначає, що роль журналістики, як четвертої влади в країні, все одно залишається високою.
«Громадська діяльність без журналістики ніщо. Про нас, громадські організації, ніхто не буде нічого знати, якби про них не розказали журналісти . І про все, що відбувається в громадському секторі, люди знають, тому що про це говорять журналісти. Дуже хотілося б, аби цього було більше. Мені здається, що одна з наших національних хвороб - це хвороба власного безсилля», - відзначила Бекешкіна.
Крім того, фахівці відзначають, що зараз багато досвідчених журналістів залишають професію та йдуть в політику, піар або починають займатись громадською діяльністю. Говорить заступник директора Могилянської школи журналістики Діана Дуцик.
«Чим більше хороших журналістів залишають професію і йдуть працювати в громадську діяльність або в політику, тим гірше для журналістики, як такої. Йдуть найкращі. Хто залишиться в журналістиці? Хто буде показувати приклад молодому поколінню, що має на когось рівнятися? Все ж журналістика, громадська діяльність і політика - це три абсолютно різних сфери діяльності. Звісно, можна інколи поєднувати, але я вважаю, краще не сидіти на кількох стільцях», - додала Дуцик.
Згідно з дослідженнями, факторами, які б забезпечили свободу слова у державі, експерти називають створення громадського телебачення, дієвих журналістських профспілок та усунення нинішньої влади.