«Витинанка: українська традиція. Виставка під такою назвою відкрилася нещодавно у вестибюлі Тернопільського обласного краєзнавчого музею. До уваги відвідувачів представлено найдавніше мистецтво наших прадідів українську витинанку, авторами яких є Дмитро Мимрик (народився у 1947 р. в с. Великий Говилів Теребовлянського району Тернопільської області, з 1990р. – брат Дем’ян, монах Унівського монастиря) та Марія Ремінецька (м. Тернопіль), лікарка за фахом.
Витинанки супроводжують нас ще з дитинства, адже всі ми хоча б раз вирізали сніжинку – витинанку для прикрашення зимового вікна чи новорічної красуні – ялинки. Та що ж являють собою ці витвори рук людських та яка історія їх виникнення? Витинанки (від українського слова «витинати», «вирізувати») – цеодин із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Коріння витинанки сягає глибокої давнини ужиткового мистецтва країн Сходу (зокрема Японії та Китаю) VІІ-ХII ст. Уперше витинанки у вигляді ажурного візерунка зі шкіри, хутра, повсті (нетканого текстилю) зустрічаються в кочових народів V ст. до н.е.Розквіт українських народних витинанок припадає на кінець XIX – початок XX століття. Виготовляються вони за допомогою ножиць, ножа, сокирки або ж інших знарядь. Матеріалом для витинанки є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. У давнину їх використовували для прикрашення стін, вікон, полиць, груб, печей. Кожна витинанка приурочувалась до конкретної події і відповідала певною традиційною композицією. Так до жнив вирізали «врожайну», до заручин «заквітчану», на весілля – «весільну». Були також «Різдвяні», «Великодні», витинанки до Новорічних свят. За технологічними та художніми особливостями вони поділяються на ажурні (зображення міститься в прорізах) і силуетні (зображення виступає силуетом), одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу) та складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу). Орнаменттрадиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури тощо.
Витинанки представлені на виставці в музеї вражають багатством барв та сюжетною наповненістю. Одна група (антропоморфні) характеризує людину, певні моменти її життя. Зокрема, нікого не залишать байдужими витинанки із зображенням жінки – матері, берегині роду, що з любов’ю пригортає до грудей своїх діточок («Подвійне щастя», «Мати») або ж із зображенням українських дівчат – красунь, які ідуть по воду («Несе Галя воду», «Зарум’янь, водичко, наші гарні личка»). Окрасою виставки є витинанка із зображенням Тараса Шевченка, роботи Дмитра Мимрика. Дивлячись на цю композицію мимоволі замислюєшся з якою точністю автор передав кожну рису обличчя поета. Інші витинанки знайомлять нас з традиційною обрядовістю – «Вечорниці», «Весілля», «Писанка». Є тут витинанки і на козацьку тематику. Не обійдені увагою і витинанки із зображенням тварин – «Півні», «Коза – дереза», квітів «Мальви», «Маки», птахів «Гуси – лебеді летять», дерев «Тарасова верба» та ін. На виставці представлено понад 30 витинанок, розміщених у чотирьох вітринах, а у фондах Тернопільського краєзнавчого музею їх близько 100.
Виставку доповнюють також фотографії авторів та книги про витинкарство.
На жаль, в сучасних умовах цей вид мистецтва дещо призабутий, проте дуже відрадно, що музей завжди стоїть на сторожі українських традицій та дає змогу відвідувачам ознайомитися з ними відвідавши наш заклад.
Наталія Шуляка
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
