загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

«Трофейне мистецтво»: Україна повернула Німеччині 713 книг

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Як Німеччина і Україна вирішують проблему повернення культурних цінностей, вивезених під час Другої світової війни

Росія відмовляється повертати Німеччині «трофейне мистецтво», тоді як Україна нещодавно передала ФРН 713 книг із Музею цукру в Берліні. Deutsche Welle дізнавалася про вирішення проблеми переміщених культурних цінностей.

Діалог триває

У червні, під час проведення у Санкт-Петербурзі виставки «Бронзова доба. Європа без кордонів», присвяченій у тому числі «трофейному мистецтву», Україна повернула Німеччині 713 книг.

Ідеться про екземпляри, вивезені під час Другої світової війни із бібліотеки Музею цукру в Берліні. До речі, сама Росія відмовляється повертати ФРН обʼєкти культурної спадщини, вивезені з її території під час Другої світової війни. Водночас Київ та Берлін продовжують діалог у цьому питанні. Супроводжується він і досить частими поверненнями культурних обʼєктів, що здійснюють обидві сторони.

Україна та Німеччина «конструктивно і довірливо співпрацюють, аби повернути культурні цінності», про що розповіли DW у Міністерстві закордонних справ ФРН. Як підкреслила речниця міністерства, починаючи з 1993 року обидві країни передали одна одній низку обʼєктів культурної спадщини, переміщені під час або внаслідок Другої світової війни.

Що повернула Німеччина

«Німеччина, особливо у 1990-х роках, повернула численні обʼєкти. Крім того, інші обʼєкти, котрі походили з України, вже повернули союзники одразу після війни або Німецька демократична республіка за час її існування», – йдеться у відповіді німецького МЗС на запит DW. Зовнішньополітичне відомство ФРН також нагадує, що навесні 2011-го року очільник німецького МЗС Ґідо Вестервелле передав своїм українським колегам 210 писанок і керамічну таріль.

Також, за словами начальниці відділу контролю Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України Олени Юрченко-Микити, Німеччина повернула Україні археологічну колекцію XIV–XV століть, книги з бібліотеки київського митрополита Флавіана, скіфське дзеркало, фільми довоєнного виробництва українських студій та інші обʼєкти.

Що повернула Україна

До найважливіших повернень культурних цінностей із України в Німеччину, за словами речниці німецького МЗС, належать так званий «архів Баха» Берлінської співочої академії, а також рисунок «Veduta di Valmontone» Ґеорґа Лукаса, котрий повернувся до Дрездена.

Як розповіла DW Олена Юрченко-Микита, твір Лукаса належав приватній особі в Україні, котра запропонувала передати його Посольству ФРН. Також, за даними українського Міністерства культури, Київ повертав Берліну архівні документи, повʼязані з Йоганном Вольфґанґом фон Ґете, кілька альбомів гравюр і літографій, колекцію археологічних матеріалів із історії поселення давніх германців та інші цінності.

Переговорний процес щодо повернення того чи іншого обʼєкта – справа тривала. Так, для повернення книжок із Музею цукру в Берліні сторонам знадобилося понад десять років, на чому наголосила Олена Юрченко-Микита.

Невирішені питання

Чимало між Україною та Німеччиною і невирішених суперечок через «трофейне мистецтво». Наприклад, тривають переговори щодо картин із Ахенського музею Зюрмондта Людвіґа, котрі після Другої світової війни потрапили до Сімферопольського художнього музею. Олена Юрченко-Микита зазначила, що обговорюється, зокрема, пропозиція обміну картинами між музеями. Також, за її словами, Німеччина хотіла б повернути колекції Бернгарда Функе та родини Сіменс, які, як припускає німецька сторона, знаходяться в Україні. Юрченко-Микита підтвердила, що 11 картин із колекції Сіменсів зберігаються в Національному музеї історії України.

«Відповідно до нашого законодавства, оскільки ми постраждала сторона, ми можемо повернути (обʼєкти культурної спадщини – Ред.), якщо у нас є можливість отримати рівноцінні колекції», – розповідає Юрченко-Микита. Вона додає, що були й винятки, коли повернення відбувалося як жест доброї волі. Проте українське суспільство такі кроки сприймає неоднозначно. «У нас тоді починаються складні політичні процеси», – наголошує вона.

Україна теж сподівається на повернення додаткових обʼєктів і документів із Німеччини. Наприклад, документації щодо переміщення колекції гауляйтера Еріха Коха з Веймара на територію СРСР.

База даних втраченого мистецтва

Втрачені українські культурні цінності шукають, зокрема, через електронну базу даних Lost art, створену Координаційним центром у Магдебурзі. Ця установа вже понад 13 років прагне забезпечити прозорість документації про переміщення культурних цінностей, про що розповів DW її керівник Міхаель Франц.

За його словами, база даних порталу постійно збільшується. «Якщо говорити про втрати німецьких музеїв, то кілька років тому йшлося про 30 тисяч окремих обʼєктів. Нині ж їх понад 77 тисяч», – вказує Франц. Шукають на Lost art і українські скарби – на порталі розміщено інформацію про розшук понад 10 300 найменувань цінностей, переміщених унаслідок війни з 14 українських закладів.

Юрченко-Микита розповіла, що якщо говорити про загальні обсяги втрат українських музеїв під час та внаслідок Другої світової війни, то вони ще більші, майже 284 тисячі одиниць. Окрім того, за даними міністерства, втрати Національного архівного фонду України складають 46 мільйонів справ, книгозбірень – понад 51 мільйон книг.

Пошуки варто розпочинати з Росії

Втрачені під час війни культурні надбання українських музеїв доводиться шукати не лише в Німеччині, але й в усьому світі. Передусім у сусідній Росії, де, за свідченням українських науковців, може перебувати значна частина обʼєктів, повернених до СРСР із американської зони окупації повоєнної Німеччини. Ухвалений у 1998 році в Росії закон визнав майже всі культурні цінності, переміщені після Другої світової війни на територію Росії, її національним надбанням.

Так, повернення до України 11 фресок Михайлівського золотоверхого собору, котрі спершу були вивезені до Німеччини, а відтак потрапили до Ермітажу, – радше виняток. Навіть даних про кількість обʼєктів культурної спадщини українського походження, які перебувають у Росії, в українському Міністерстві культури немає. «Не можемо надати дані, бо не дають можливості порахувати», – пояснює Олена Юрченко-Микита.

Складень «Дванадесяті свята» повернувся з Німеччини до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Тетяна Чорнолуцька

До списку новин