Клімат Землі міняється, а кількість людей на планеті зростає. Як їх прогодувати? Науковці усього світу б’ються над цим запитанням і пропонують різноманітні відповіді.
За підрахунками демографів, до 2050 року на Землі житиме понад дев'ять мільярдів людей. Це означає, що виробництво продовольства треба буде збільшити щонайменше на 60%.
Щоб "забезпечити майбутні покоління здоровою, доступною і відновною їжею", британський уряд готовий вкласти в сільське господарство 160 мільйонів фунтів.
Доцент кафедри харчової генетики Шон Меєс каже, що завдання прогодувати світ – "досить амбітне".
"Просто вирощувати більше, не змінюючи правил гри, – це не вихід, бо в нас немає стільки земель, придатних для ведення сільського господарства. Простого рішення не існує, треба іти в різних напрямках", – сказав він BBC News.
Розгляньмо шість різних ідей, які, на думку вчених, можуть допомогти прогодувати світ.
Підвищення врожайності
Через глобальне потепління сільське господарство досить сильно страждає від посух і повеней, а земельні ресурси планети обмежені. Отож, дуже важливо знайти нові способи підвищити врожайність культур.
Американські науковці нещодавно винайшли хімікат, здатний захистити посіви від спеки.
Ця речовина, "кінабактин", імітує дію природного гормону, що міститься у рослинах і дозволяє їм краще витримувати екстремальні умови, зокрема спеку.
"Якщо оприскати кінабактином рослину, це загальмує процес її в'янення і підвищить її стресостійкість", – каже керівник проекту Шон Катлер з Каліфорнійського університету в Ріверсайді.
Цей хімікат досить недорогий, тож його можна буде виготовляти в великих масштабах. І хоча він уповільнює ріст рослини, це прийнятна плата за збереження врожаю, вважає дослідник.
"Посуха – одна з головних причин втрат врожаю, тож потреба в таких інноваціях тільки зростатиме, – вважає дослідник. – Розпилювання хімікатів – лише один із методів, а є й інші. Якщо їх усі об’єднати, домогтися підвищення врожаїв цілком реально".
Тривимірний друк харчів
Технології друку різних об'єктів вдосконалюються з кожним днем.
Надрукована їжа вже стала реальністю. Так, НАСА експериментує з друком харчів для космонавтів далеких місій. Компанія Modern Meadow знає, як надрукувати синтетичне м'ясо, а команда дослідників з Ексетерського університету успішно виготовляє на 3D-принтері шоколад.
Карлос Олґін з компанії Autodesk, яка розробляє програмне забезпечення для 3D-друку, каже, що ці розрізнені технології скоро об’єднаються "в єдину екосистему, яка дозволить нам друкувати не тільки їжу, а й ліки, органи, живі тканини і таке інше. До того, щоб друкувати різну продукцію в глобальних масштабах, іще далеко. Та з іншого боку, погляньмо на автоматизований конвеєр, на якому товари збираються прошарок за прошарком. Це ж аналогічна технологія, і вона міцно увійшла у наше життя".
Створення нових видів
Синтетична біологія – це наука, яка займається конструюванням нових ДНК, тобто створенням нових видів. Вона іще слабко розвинута, але навіть ті відкриття, які уже були здійснені у цій сфері, здатні змінити світ.
Синтетичні біологи виступають у ролі інженерів-конструкторів: вони збирають на комп'ютері штучну ДНК із окремих цеглинок-генів. Британський уряд нещодавно оголосив, що виділить на ці дослідження 60 мільйонів фунтів.
Команда науковців з Університету Джона Хопкінса вже створила таким чином новий штам дріжджів, здатний забезпечувати нас вітамінами. Додавши ці дріжджі в тісто, ми отримаємо хліб, збагачений вітаміном С.
Зараз учені працюють над іще більш амбітним проектом: створенням надзвичайно продуктивних синтетичних дріжджів.
Карлос Олґін каже, що в майбутньому синтетична біологія і тривимірний друк можуть об’єднатися задля створення організмів з новими функціями, які стануть для людства важливим джерелом їжі або енергії.
"Ми, 3D-шники, зараз працюємо над платформою, в рамках якої ми могли би співпрацювати з біологами. Ось тоді зможуть з’явитися справді проривні ідеї й проекти".
Відродження забутих культур
В наш час люди вирощують досить обмежену кількість сільськогосподарських культур: понад 60% нашого раціону складають пшениця, рис і кукурудза.
Малайзійські вчені зараз вивчають "забуті" злаки, які "демонструють надзвичайну посухостійкість і можуть рости на бідних ґрунтах", розповідає Шон Меєс з Ноттінгемського університету, який наразі працює в Малайзії. Від деяких із цих культур людство відмовилося сотні років тому.
Якщо спробувати схрестити їх з комерційними видами, то можна отримати злаки, які краще ростимуть в умовах мінливого клімату.
"Нам треба диверсифікувати рослинництво, бо світ зараз залежить лише від кількох культур. В умовах екстенсивного сільського господарства, наприклад, активно використовувалось просо. Це один із найбільш посухостійких злаків", – пояснює науковець.
А в Африці до того, як колонізатори завезли арахіс, був дуже поширений бамбарський земляний горіх.
Генетично модифіковані продукти
На те, щоб отримати сорт із новими властивостями, селекціонери витрачають роки. А от генна інженерія дає можливість зробити це швидко: науковці просто вставляють у ДНК рослини або тварини гени іншого організму.
Британський уряд нещодавно оголосив, що генетично модифіковані культури можуть бути безпечніші, ніж звичайні. Більшість супермаркетів не торгує продуктами з ГМО, але на ринку багато м'яса тварин, яких годували ГМ-рослинами.
Більшість людей підтримують генну інженерію, стверджує доктор Меєс, "але є криклива меншість, яка проти цієї технології в принципі".
"А ми не можемо дозволити собі розкіш категорично відмовитись від ГМО, – каже він. – Існує низка сільськогосподарських проблем, які не можна вирішити звичними методами. Наприклад, у генетичному коді рослин нема варіацій, які дозволили б нам культивувати стійкість до певних хвороб. В якомусь сенсі генна інженерія – частина традиційної селекції. Адже працює вона з матеріалом, який адаптувався до навколишнього середовища природним шляхом".
... або карликова людина
"В теплиці рослини виганяються дуже високими, але заберіть їх звідти – і вони загинуть через нестачу ресурсів", - цю аналогію митець-концептуаліст Арне Хендрікс наводить на захист своєї ідеї про те, що людству потрібно здрібніти.
За відповідних умов ми цілком спроможні еволюціонувати до компактніших розмірів, стверджує він.
"Наша система життєзабезпечення сформована культурою гіпер-споживання. Ми їмо значно більше цукру, білків і жирів, ніж людина початку ХІХ століття, – каже пан Хендрікс. – Це не має нічого спільного з еволюцією. Наші габарити зумовлені тільки культурою".
Сам митець має зріст понад 2 метри. Якось він замислився над тим, що йому потрібно значно більше їжі, ніж низькому чоловіку. Це надихнуло його на проект "Неймовірне зменшення людини", в рамках якого Хендрікс запрошує різних експертів обговорити наслідки того, що людство вищає.
"Якщо поглянути на природні закономірності, я певний, що ми можемо зменшитись. Різниця між найвищими і найнижчими людьми на планеті дуже суттєва", - каже він.
Науці відомі випадки еволюції в бік зменшення. Наприклад, людиноподібні істоти з індонезійського острова Флорес, які отримали прізвисько "хобіти", були метр заввишки і мали невеликий мозок. За однією з теорій, ці гомініди еволюціонували з більшого виду – Номо erectus, людини прямоходячої, внаслідок природного відбору.
ДО ТЕМИ:
Тваринна їжа – це розкіш?
*Більшість тварин мають спожити понад 3 кг зерна, щоб наростити 1 кг м'яса.
*В ООН кажуть, що зараз на годування худоби іде стільки зернових, що їх вистачило б для людства в масштабах 2050 року.
*Натомість ЮНЕП пропонує годувати тварин відходами.
Мелісса Хоґенбум
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
