загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Чи реально заробити більшу пенсію?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

1308 гривень — така, за даними Головного управління Пенсійного фонду України в області, середня пенсія волинян. Щоправда, з уточненням: до уваги брали виплати, які отримують як цивільні, так і пенсіонери силових структур. А у них, як відомо, пенсії значно вищі. Більшість же краян приречена жити на мінімальну пенсію. Пенсійна реформа, проведена у 2011 році, ситуацію навряд чи поліпшить. Про це «Відомості» писали неодноразово. Тому сьогодні ми вирішили дізнатися, чи реально забезпечити собі у нашій державі достойну пенсію.

Пенсійний реформатор Сергій Тігіпко обіцяв, що українці матимуть трирівневу систему пенсійного забезпечення.

Перший рівень — солідарний. Той, що маємо зараз, коли частина заробітків кожного громадянина автоматично перераховується до Пенсійного фонду, з якого і виплачують усі пенсії. Другий передбачав, що якась частина коштів буде акумулюватися на персональних рахунках майбутніх пенсіонерів. Таким чином планувалося впровадити елементи накопичувальної системи. Цей рівень мав запрацювати, коли ПФУ став би бездефіцитним, тобто не отримував би дотацій із державного бюджету, а забезпечував пенсійні виплати суто за власний рахунок. На переконання Сергія Тігіпка, збільшення пенсійного віку для жінок до 60 років мало статись уже в 2014 році. До його початку залишилося менше п’яти місяців. А про запровадження накопичувальної системи — ні пари з вуст.

Третій рівень — це система добровільного недержавного пенсійного забезпечення для формування пенсійних накопичень. Тобто українці самі обирають недержавний пенсійний фонд і визначають, скільки грошей у нього платити. Власне, все це в країні вже діє.

Офіційна статистика, оприлюднена на сайті Нацкомфінпослуг, стверджує, що на кінець 2012 року в Україні було зареєстровано 94 недержавні пенсійні фонди. От тільки громадяни гроші до них нести не поспішають. Усього на кінець минулого року їх вкладниками стало 46 тисяч 528 фізичних осіб. Для країни з 45-мільйонним населенням це дуже мало. Левова частка контрактів припадає на юридичних осіб — це коли фірми та підприємства роблять внески за своїх працівників. Але, ще не почавши як слід працювати, недержавні пенсійні фонди вже почали втрачати клієнтів. Так, порівняно з 2011 роком кількість фізичних осіб–вкладників зменшилась на 10%. А кількість контрактів пенсійних фондів із юридичними особами знизилася на 20,1%. Загальна ж кількість контрактів (і з фізособами, і з компаніями) скоротилася на 18,1%, у той час як за 2011 рік було продемонстровано зростання на 7,6%.

Волиняни ж, судячи з оприлюдненої статистики, взагалі не поспішають укладати угоди з недержавними пенсійними фондами. Навіть представників цих фондів у Луцьку знайти годі.

Зате «Відомостям» вдалося познайомитися з людиною, яка стала клієнтом компанії, що надає фінансові послуги. Ми свідомо не називаємо її, щоб уникнути реклами. Виявляється, починаючи з 2000-х років, у Луцьку діють представники фінансових компаній, заснованих нібито за кордоном (Німеччина, Угорщина). Саме з допомогою таких компаній мільйони європейців і американців отримують достойну пенсію.

— Ця компанія побудована не за принципом «піраміди». Гроші акумулюються безпосередньо на твоєму рахунку, — пояснила принцип дії структури лучанка Надія. — Всі нюанси прописані у договорі. Я уклала пенсійну угоду строком на 20 років. Мінімально у рік треба платити дві з половиною тисячі гривень. Якщо розбити по місяцях, то виходить 208 гривень. Це зовсім небагато. Їх може зекономити кожна людина, навіть із невеликою зарплатою. В результаті протягом 20 років на моєму рахунку буде 60 тисяч гривень. Ці гроші інвестуються у дуже вигідні проекти, в основному за кордоном. Тому мій внесок може зрости у три-п’ять разів. Таким чином, після 60 років я розраховую отримувати суттєву добавку до моєї заробленої державної пенсії. Десь у межах двох тисяч гривень щомісяця протягом 10 років.

Перспективи, звичайно, райдужні. Але ми запитали у Надії, чи не боїться вона довіряти гроші якійсь інвестиційній фірмі, яка може за кілька років зникнути, як це не раз уже траплялося.

— Але ж ця фірма заснована не у нас, а за кордоном. Це іноземна солідна компанія. Тим більше, що мої знайомі, які підписували договори на медичне страхування, свої гроші отримали, — запевнила Надія. — Тому дуже сподіваюся, що і свої пенсійні виплати через 20 років я одержу.

Пані Надія зазначила, що ці виплати необов’язково отримувати після досягнення пенсійного віку в 60 років. Можна і раніше. Мінімальний же період, упродовж якого людина повинна робити внески, має становити не менше 10 років.

Зазначимо, що особисті внески в інвестиційні компанії чи недержавні пенсійні фонди — це те, що роблять європейці та американці протягом десятиліть. І насправді отримують від цього непоганий дохід. Це є шансом і для українських майбутніх пенсіонерів одержувати вищу пенсію. Адже умови, про які розповіла Надія, досить прийнятні для багатьох родин у нинішній економічній ситуації. Якби не одне «але». А саме — відсутність будь-яких гарантій, що через 20 років людина зможе знайти той фонд, у який вона відкладала гроші.

Наталка СЛЮСАР

До списку новин