загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

«Чому раніше їжа здавалася смачнішою?» - пояснює Сара Вінер.

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Кухар Сара Вінер стає на бік відповідального харчування. В інтерв‘ю вона розповідає, як харчування створює людину

Її ім‘я пов‘язують, перш за все, з кухарською телевізійною програмою. При цьому Сара Вінер виступає як борець за здорове харчування: «Кілька років тому я заснувала фонд, який повинен доносити дітям та дорослим, як самому готувати смачні та корисні страви. Сьогодні на кожному розі можна купити бутерброди, ковбаски або піцу. Цим молоді люди «замулюють» свої смакові рецептори. Разом з тим зникає і знання про кухарство. І це, на жаль, призводить до проблем зі здоров‘ям.

 

Чи зникнуть знання, як патрати курку і готувати з неї суп, з нинішньою генерацією бабусь та дідусів?

 

Я можу лише наполегливо рекомендувати кожній бабусі і деяким дідусям прищеплювати своїм дітям, онукам, сусідським дітям вміння готувати. Або, принаймні, запрошувати спостерігати за приготуванням страв. Якщо діти не знатимуть, як смакує натуральний домашній бульйон, якщо не відчують, яким захоплюючим може бути приготування їжі, то вони не сумуватимуть за цим.

 

Телепрограми, присвячені приготуванню їжі, дуже популярні. Це означає, що зацікавлення все ще є! Тут не йдеться лише про приготування різноманітних страв, але й про змагання, про психологію, про спостереженням за процесом готування. Глядачі охоче спостерігають, як інші працюють, їм подобається це відчуття: «Я б це також зміг, якби захотів!».

 

Чому раніше багатьом людям їжа смакувала краще?

 

Бо сьогодні ми споживаємо занадто перероблену або «мертву» їжу. Ми відчужуємося від природи, поглинуті страхом перед бактеріями та вірусами. Але коли ми вбиваємо молочнокислі бактерії, то ця їжа стає повною протилежністю принципу здорового харчування. І смак також погіршується.

У післявоєнній Німеччині домогосподарка вважалася старомодною, якщо вона відмовлялася від індустріальних напівфабрикатів...

 

...Або коли вона клала домоткану скатертину на стіл, а не практичне поліетиленове покриття. Існував девіз постійно створювати все, що могло бути створеним. Ніхто не подумав, чи було це достатньо корисним. Якщо реально виростити високопродуктивні рослини, які можуть вижити лише завдяки пестицидам та синтетичним добривам, то давайте ж це зробимо! Сьогодні ми вже знаємо, що ресурси вичерпуються і наш спосіб життя веде у глухий кут.

Чи виступають літні люди за те, щоб перебудувати свої харчові звички?

 

Ситуація з людьми похилого віку не відрізняється від ситуації з молодими людьми: деяка кількість ставиться до здорового харчування з розумінням і намагаються  дотримуватися цих принципів. На жаль, більшість чоловіків старшого віку взагалі не вміють готувати. Слід робити інвестиції в кулінарні курси для літніх людей, щоб дати їм можливість навчитися правильному харчуванню. Десяти страв, які можна приготувати за 15 чи 20 хвилин, буде достатньо. Відомо, що літні люди, які самі готують собі їжу, є у кращій розумовій та фізичній формі. Готування збільшує самоповагу, робить незалежним від «їжі на колесах» (від служби доставки додому продуктів харчування).

У Вашому житті  також був період супів з пакетиків?

 

Мені було 24, мати-одиначка, яка отримувала соціальну допомогу. Отримуючи соціальне страхування, був час на приготування їжі, але я робила це рідко. Не через те, що свіжі продукти були дорожчими - якраз навпаки. Але через те, що я була сповнена почуттям провини та неповноцінності. У  таких ситуаціях  їси будь-що, аби просто бути ситим.

Чи це достовірна історія, що тістечко змінило Ваше життя?

 

Скажімо так: якби воно не вдалося, я б, напевно, не продовжувала пекти далі так пристрасно. Коли я працювала при моєму батькові помічником кухаря, я якось просто спекла тістечка. Це було подібним до магії. Їх розкупили відразу. А потім спекла ще одну порцію, і ще одну... Якби це не принесло такий успіх, то мене б на довго не вистачило.  Тоді я була надто лінива, інертна та недисциплінована.

Ви кокетуєте, бо як би Ви за таких обставин побудували своє підприємство?

 

Я довгий час з усіх сил намагалася професійно готувати кожного дня, бути бізнес-леді, самостійно підтримувати мій фонд та «обслуговувати» медіа, але довго тривати це не може. Коли хтось говорить так про себе, то я ставлю такі висловлювання під сумнів. На щастя, у мене є колеги, яким я можу повністю довіряти.

Ви виросли в дусі 68-их, залишили школу...

 

Будучи шестирічною дівчинкою, я вступила до французького ліцею. Нас били, деяких прив'язували, коли вони під час уроків хотіли в туалет, аж поки вони не витримували. Так це було у той час. Пізніше я перейшла до школи Рудольфа Штайнера, потім до інтернату для дівчаток. У 16 років я вирішила стати пастушкою і покинула школу. Однак незабаром мені довелося дізнатися, що це не настільки ідилічно, як я собі це уявляла. Деякий час я подорожувала, працювала на Сицилії збірником апельсинів. Пізніше я знову спробувала у Берліні повернутися до школи, але справи були кепські.

У 1990 Ви розпочали самостійне життя з польовою кухнею у НДР.

 

Так, це була військова вантажівка з причепом, на якому я навіть не вміла сама їздити. Я її придбала за 2500 марок, плюс 7500 марок на газ, реконструкцію та кухонний інвентар. Гроші були надані банком під 14,5 відсотки. Мені стало зрозумілим, що якщо я не зможу повернути їх назад, то розорюся. До того ж я не мала уявлення, що таке господарська діяльність.

Ви самі навчилися кулінарному мистецтву і це спрацювало.

 

Я багато навчилася від інших кухарів. Я кожного дня з любов‘ю готувала щось нове і це добре приймалося. До певної міри я здобула свою професію сама. Також завдяки тому, що я ніколи не хотіла бути залежною від когось.

А звідки ж ви взяли сили?

 

Сили з'являлися залежно від обставин. Я не мала плану, просто завжди в житті якось викручувалася із певних ситуацій. Аж поки тема кулінарії не виявилась домінуючою. Це просто жило в середині мене самої. Смішно, хіба ні?

Переклад з німецької.Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин