Пам'ятаєте коронну фразу Пєчкіна з улюбленого мільйонами глядачів мультфільма "Троє з Простоквашино" - "Я, может, только жить начинаю: на пенсию перехожу!"?
Що цікаво, для багатьох сучасних, а тим більше майбутніх українських пенсіонерів, ці слова втратили всякий глузд. Поняття "вийти на пенсію" тепер більше асоціюється з словами виживати та існувати, аніж жити. Тим більше, нічого нового та цікавого вітчизняний пенсіонер вже ніколи не зможе собі дозволити, тож якщо й говорити про початок чогось нового, то тільки про початок кінця. На жаль…
Вже стало абсолютно зрозуміло, що українська пенсійна система не в змозі забезпечити належного існування своїм підопічним, а в недалекому майбутньому – навіть жалюгідного. Вже сьогодні один працюючий утримує двох-трьох пенсіонерів, і не за горами, коли ця кількість зросте у два рази. Адже близько 7 мільйонів працездатних українців поневіряються по світу у пошуках заробітку. Щоправда, дехто з них, можливо, вже не так-то й бідують, бо тільки у минулому році усі вони разом перерахували своїм родичам понад 7,5 мільярдів доларів. Знаю одну родину, що понад 15 років легально живе й працює в Італії і дуже справно платить податки до їхнього бюджету. І таких родин по італіях та іспаніях сотні тисяч, у той час, коли Пенсійний фонд на межі банкрутства…
Отже, майбутню долю солідарної пенсійної системи навряд чи можна назвати успішною, а сподіватися на неї й поготів. Вже сьогодні працездатне населення України повинно взяти на себе відповідальність за власну старість. Альтернативний діючій пенсійній системі варіант пропонують іноземні та вітчизняні страхові компанії. Наскільки він працюватиме через десятки років сказати важко, але то вибір кожного – страхуватися чи ні. Ще один варіант – накопичувальна система, про яку багато говорять, але поки що у туманній перспективі. Зрозуміло, що й тут питань більше, ніж відповідей, бо накопичувати з зарплатні у конверті просто неможливо. Для запровадження накопичувальної пенсійної системи потрібні докорінні зміни в законодавстві, зокрема, в Податковому кодексі. Необхідно, щоб політична й економічна складова держави всебічно сприяли потужному розвитку середнього класу. Але поки що, на жаль, це тільки перспективи.
Тож ситуація з нинішньою пенсійною системою і її майбутніми користувачами нагадує відомий ще за радянських часів лозунг: "Спасение утопающих – дело рук самих утопающих". Наразі зрозуміло одне – про свій завтрашній день треба подбати самому.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
