«На Михайлове Чудо то нічого не робили, Боже сохрані! — розповідає 70-річна Ганна Лебединська із села Петропавлівка Куп’янського району на Харківщині. — Моя бабушка розповідала: було у їх пара волів, і дід каже: «Поїду вивезу сіно». А баба йому: «Не трогай, бо сьогодні Михайлове Чудо». — «Буде чудно, як я вивезу сіно», — відповів дід. Тільки запріг волів і од’їхав — гоп! — упав віл і здох. Баба тоді: «Оце, дивися, і Чудо». Більш ніколи на це свято не робили й нам приказували».
Тих, хто не вірить в його силу або насміхається над ним, Михайло карає миттєво.
«Михайлове Чудо — це великий і страшний празник, — каже Клавдія Садовська, 80 років, із цього ж села. — Він такий празник, шо якшо ти нагрішиш, то він пойде і того ж день отомстить. Ми якось з дєдом їхали на мотоциклі, він не вірив у це й говорить: «Що це за Михайлове Чудо, шо я не знаю?» А я кажу: «Да це ж празник мстітєльний, Михайлове Чудо». Дак ми мотоциклом того ж день ледь не перекинулися і чуть не вбилися на смерть. Ну тепер він уже узнав, шо це за Михайлове Чудо. Нєззя, нічого нєззя робить — отомстить момєнтально. Він не протягає, того ж дня одмічає».
Святий Михайло має репутацію підступного, злопам’ятного й лихої вдачі. Щоб його не образити, на Михайлове Чудо чоловіки не рубали сокирою, не стругали, не пиляли й не різали ножем. Жінки не пряли й не ткали.
«То Михайло такий — шо-небудь а встроє, — розповідає 88-річна Тетяна Павленкова із села Подоли неподалік Петропавлівки. — У нас тут один начав строїться, а дома в нього ж тільки одна сокира та ножовка і більше нема інструментації. Тільки в мастерську в калхозну їхати. А там баби, сусідки кажуть: «Мишко, та ти б не їхав робить — сьогодні Михайлове Чудо». — «Ну а як треба? Стройка ж». Поїхав і отчикмажив собі руку.
Сусідка баби Тані, Зінаїда Закопайло, 74 роки, згадує, як святий покарав її знайому:
«У моєї подруги Райки була стара хата. І тьотка на Михайлове Чудо мазала около. Оце віранда, і навкруги хати — около називається. Ідуть люди й кажуть: «Танько! Та сьогодні ж Михайлове Чудо! Що ж ти робиш!» А вона: «Я помажу, а він хай сміється!». А воно хатка височенька була. Та як упала вона з тих козлів, як начала бити її «чорна болєзнь», і била да поки і задавило.
Святий Михайло любить «почудити» над тими, хто забув про його свято. 84-річна Марія Ситник із села Піщана на Куп’янщині від матері чула про злі жарти святого:
«Ото один чоловік поїхав сіяти на озиміну. Йому люди й кажуть: «Куди ти їдеш?» — «Куди? Хіба не бачиш— сіяти». — «А сьогодня ж праздник Михайлове Чудо». — «Чудно ж буде, як засію ниву». От приїхав на ниву, став борону знімати. Та задів голову між бильця борони, шоб на плечі її взяти і знести на ниву. Та так із бороною цілий день по ниві і проходив до вечора, аж поки смеркло. Аж тоді опомнився. Тоді положив борону на віз і приїхав додому. Потом і дітям заказав на Михайлове Чудо нічого не робити.
Архістратиг пробив жезлом ущелину в горі
Біля міста Гієраполя на заході нинішньої Туреччини у VI ст. язичники хотіли знищити церкву на честь предводителя небесного воїнства архістратига Михаїла. З’єднали в один потік дві гірські річки й направили їх на храм. Явився архістратиг, ударив жезлом у гору, й вода поплила в ущелину, що з’явилася від удару. Церква вціліла. Місце, де це сталося, назвали Хони — ущелина. На згадку про цю подію 19 вересня святкують Чудо архістратига Михаїла.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
