Минулого тижня сталася подія, що сколихнула Євросоюз, хоча в нас і пройшла майже непоміченою. Польща оголосила про плани націоналізувати приватні пенсійні фонди з метою скорочення розмірів національного боргу. Такий захід, як стверджує уряд, дозволить скоротити державний борг на 8% від ВВП країни для того, щоб… можна було позичати ще більше грошей. Прем’єр Польщі Дональд Туск заявив: «Ми вважаємо, що, крім позитивних наслідків цього рішення для державного боргу, воно також приведе до більшої безпеки пенсій».
У Польщі є обов’язкова частина, яка відраховується до державного фонду, та друга – відрахування у приватні пенсійні фонди, половина яких розміщується в облігаціях, а інша – в акціях підприємств. Так от, у бюджет буде забрано від приватних фондів ту половину, що в облігаціях, котрі одразу планують перевести в державні цінні папери. І хоча частина вкладень залишиться у приватних фондах, відтепер, якщо людина захоче поряд із держаною пенсією мати приватну, вона має написати відповідну заяву.
На польський уряд відразу посипався шквал нищівної критики з боку європейських політичних та фінансових кіл. Навіть польська палата пенсійних фондів уже заявила, що дії уряду суперечать конституції, оскільки відбирають приватні активи, не пропонуючи жодної компенсації натомість.
Але справа в тому, що, як і інші країни ЄС, Польща зіткнулася з уповільненням економічного зростання, складною ситуацією на ринку праці та скороченням обсягу податкових надходжень. У підсумку, щоб уникнути застосування заходів бюджетної економії, уряд став активніше емітувати боргові зобов’язання. І ось тепер, коли рівень державного боргу перевалив за 50% від ВВП, у Варшаві почали інтенсивно шукати способи зниження рівня заборгованості.
Ще у квітні цього року міністр фінансів Польщі Ян Вінцент-Ростовський заявив, що уряд працюватиме над виправленням «гігантської помилки», зробленої в 1999 році, коли були дозволені приватні пенсійні фонди. На його думку, саме вони стали причиною різкого зростання державного боргу. Приватні фонди не змогли забезпечити істотного зростання пенсій, у той же час великі кошти виявилися ізольовані від державної системи соціального забезпечення, що вдарило по бюджету. За його словами, уряд був змушений зичити кошти для компенсації дефіциту.
Та й справді, свого часу Брюссель нав’язував новим країнам – членам ЄС проведення пенсійної реформи та обов’язкове відрахування від доходів громадян у приватні пенсійні фонди. Але з тим, що держава жорстко регламентувала, куди можна вкласти ці кошти. Тоді в умовах демографічної катастрофи, тобто «старіння нації», що є проблемою для всіх європейських країн, приватне пенсійне страхування здавалося панацеєю. Варто зазначити, що такий перехід передбачав значне обтяження для державного бюджету, адже фактично припинилося поповнення існуючих державних фондів. А пенсії людям виплачувати треба. Однак поляки пішли на цей крок, вважаючи, що через роки, в далекій перспективі, обтяження, навпаки, зійдуть до мінімуму.
Та з іншого боку, Брюссель, нав’язуючи пенсійну реформу, водночас поставив жорсткі вимоги до дефіциту державного бюджету. У випадку, якщо він сягає 3%, вводяться різного роду санкції. Але якраз пенсійна реформа і є однією з причин збільшення дефіциту бюджету в Польщі. Окрім того, в умовах фінансової кризи, коли в Європі банкрутують банки та знецінюються акції, у багатьох людей виникають сумніви, чи зможуть гарантувати їм виплати по вкладах приватні фінансові структури.
Важливим є факт: на польському ринку сьогодні домінують великі міжнародні пенсійні фонди, які контролюються переважно європейськими та американськими бізнес-колами. Тому, виходить, що населення країни, вкладаючи в них гроші, замість того, щоб стимулювати економіку держави, фактично годує великі транснаціональні корпорації. Звичайно, така ситуація не зовсім влаштовує поляків. Наприклад, видання «Gazeta Wyborcza» у статті «Золотий бізнес на пенсіонерах» пише, що в Польщі приватні пенсійні фонди (OFE), які з’явилися завдяки проведеній у 1999 році пенсійній реформі, за час свого існування заробили чистими майже 2 млрд. дол. при доходах понад 5 млрд. дол. (за поточним курсом 1USD = 3,1 PLN). Тому поки не зовсім зрозуміло: що влада робитиме з цими компаніями.
Разом із тим, якщо подібний маневр провести все-таки вдасться, то надалі його можуть повторити і в інших країнах, котрі вже входять до Євроспілки. Адже, як показує практика, на відміну від вкладників, які за найменшої підозри починають штурмувати банкомати, тримачі пенсійних накопичень мало що можуть протиставити волі влади. Окрім того, Польща не є першою країною на цьому шляху. Такий самий крок, але у більш жорсткій формі, був зроблений у 2011 році в Угорщині й закріплений новою конституцією, яка почала діяти з 1 січня 2012 року. Польський правоцентристський уряд фактично скопіював аналогічний крок такого ж правоцентристського уряду Віктора Орбана. Варто зазначити, що у свій час за це рішення прем’єр Угорщини так само зазнав нищівної критики від євробюрократів та західних фінансових кіл. Деякі експерти навіть звинувачували політика в тому, що він підклав під Євросоюз бомбу уповільненої дії. Що, можливо, й не далеко від істини. Але нині виявляється: Віктор Орбан таки був правий.
Варто додати, що Пенсійний фонд України також має дефіцит бюджету, незважаючи на смішні пенсії порівняно із західними. Однак ситуація в нас дещо «краща», бо люди живуть менше, ніж у Європі. І якщо теоретично припустити, що відбудеться детінізація економіки, то цих коштів мало б вистачити, аби вчасно виплачувати пенсії на нинішньому рівні. Але не будемо плекати марних ілюзій…
Невтішна мораль полягає в тому, що навіть загальноприйняті хвалені-перехвалені європейські методи, виявляється, не здатні вирішити проблему. Тому постає логічне запитання: чи варто Україні проводити пенсійну реформу за європейським зразком, яку так активно нав’язує нам Брюссель, якщо від цього шляху вже відмовляються країни Євроспілки. Окрім того, стає все більш зрозумілим факт: часи, коли нові країни ЄС виконували все, що кажуть у Брюсселі, минули. Авторитет Європейського союзу невпинно падає, а країни – члени спілки починають самостійно шукати шляхи вирішення своїх внутрішніх проблем.
Руслан ФАТУЛА
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
