Притча про те, як навчитися любити ближнього

Одного разу миролюбні жителі Землі попросили одного надзвичайно могутнього чарівника припинити всі війни й кровопролиття на планеті.

— Це просто, — сказав той. — Я знищу всю зброю на Землі, й більше ніхто не зможе воювати.

— Чудово! — вигукнули люди.

Помах чарівної палички — й справу зроблено.

Днів три на планеті панував мир, поки більшість із тих, хто схильний повоювати, шукали й не могли знайти свою зброю. А зрозумівши, що втратили її назавжди, вони змайстрували списи з молодих дерев і поновили війни.

Коли ця сумна звістка дійшла до чарівника, він сказав:

— Не турбуйтеся. Я знищу всі молоді дерева, і ці забіяки більше не зможуть воювати.

Після двох-трьох днів безплідних пошуків молодих дерев, придатних для виготовлення списів, войовничо налаштовані люди почали валити дерева-велетні, робити з них дубинки і знову відновили кровопролиття. Чарівник винищив усі великі дерева. Тоді люди виготовили ножі та мечі з металу. Він знищив увесь метал на планеті. Люди змайстрували пращі й почали кидати один в одного камінням. Довелося знищити й камені. І тоді забили тривогу прихильники миру: ще б пак — пропали всі дерева, не стало металів і каменів. Як тепер жити, що їсти? Скоро зовсім не стане рослинності, й люди помруть, навіть не воюючи. Ні, це не розв’язання проблеми.

Чарівник розгубився:

— Навіть і не знаю, що тепер робити. Я б знищив усе людство, але, на жаль, це поки не в моїй владі!

Миротворці впали у відчай, не знаючи, що робити. І тут до чарівника звернулася одна розумна дитина.

— Я знаю, як тобі вчинити. Нехай люди відчують, як інші сприймають їхні вчинки. Якщо один заподіє біль іншому, нехай і він відчує такий само біль, а якщо принесе комусь радість, то хай і сам відчує радість. Тоді напевне ніхто не стане завдавати болю іншому, тому що відразу ж сам відчує біль і буде змушений зупинитися.

Усі прониклися величчю думки, висловленої вустами малюка, а чарівник із точністю втілив його ідею в життя. Він повернув усі дерева, метали й каміння, і навіть зброю, яку люди незабаром переробили на знаряддя праці.

Із цього дня ніхто на планеті не заподіював страждань сусідові, бо тоді і йому самому довелося б відчувати біль. Навпаки, люди взялися допомагати один одному, тому що їм подобалося почуття радості, яке вони відчували при цьому. І зажили вони в гармонії й радості.