загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Музей Івана Гончара відсвяткував 20-річчя

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Підбивши підсумки за ці роки, культурна інституція вже поставила перед собою нові цілі та пріоритети

У суботу, 5 жовтня, Музей Івана Гончара приймав гостей. Тих, хто доклався до його розбудови, – колег, друзів, народних майстрів та меценатів, а ще – відвідувачів, які люблять і цінують цей заклад. Всі дякували Музею, а колектив музею – госятм, адже без співпраці багато чого не можна було би втілити у життя.

Попри круглу дату, святкування проходило без пафосу та офіціозу – все, як завжди: наче потрапив до близьких друзів у гості. Усміхнені люди у традиційному одязі, малі діти бігають музейними залами та подвір’ям, бавляться та голосно сміються, співи колективів у дворику Музею, традиційні частування, виставка подарованих музею речей: народні картини, скрині, неймовірної краси вишиті сорочки, кераміка...

«В Україні 505 Маміїв, п’ять – наших, у нашому маленькому музеї. Я пишаюся, наприклад, глечиком, який я взяв і вже не міг відірвати від руки – просто не хочеться його відпускати…Це шедевр! У народному мистецтві немає некрасивих речей. Раз воно було у вжитку, людина робило його для себе, з душею, то воно вже є живим. На перший погляд народне мистецтво може бути і непримітним, але, наприклад, в 1930- роках народні картини висіли у багатьох хатах – в голод і холод – але  ви ніколи не побачите на них страждань, бо так люди творили собі Рай душі. І все мистецтво – це Рай душі», – розповідає Петро Гончар,  генеральний директор НЦНК «Музей Івана Гончара». За словами Петра Івановича, ювілей – це ще одна можливість нагади та показати людям, що традиційна народна культура – основоположна.

Програму для гостей співробітники Музею підготували насичену. З самого ранку тут можна було переглянути фільми про життя та творчість Івана Макаровича Гончара – людини, яка в умовах протистояння тоталітарному режиму змогла зібрати та дослідити колекцію народних старожитностей. Саме ця колекція, що довгий час зберігалася вдома у Івана Макаровича, і стала відправною точкою Музею. Тому фільми, де можна було побачити цю людину та почути її голос, наче стирали часові рамки.

Також протягом дня можна було послухати тематичні екскурсії музеєм, а ближче до вечора побувати на відкритті ювілейної виставки «Музей Івана Гончара+20: Причетність», яка демонструє шлях від державного музею до національного центру, розмаїття перлин народних старожитностей та дарунки, якими поповнилася музейна збірка за останні 20 років. Після відкриття на гостей чекала музична програма – вечорниці та святковий концерт за участі хору «Гомін», гурту «Хорея Козацька», ансамблю «Божичі», гуртів «Буття», «Гуляй Город», «Роксоланія», «Кралиця», Школи традиційного народного танцю, дитячих гуртів «Дай Боже», «Цвітень», «Орелі», фольклорних гуртів села Фасова Макарівського району та села Демидів Вишгородського район.

Цікаво, що напередодні святкування Музей склав список 20 звершень за ці 20 років та 20 пріоритетів на майбутнє. Це позитивна практика – підбивати підсумки та ставити нові задачі. Значить, музей аналізує здобутки та шукає нові шляхи розвитку. Серед пріоритетів Музей ставить перед собою чіткі та раціональні пункти, скажімо, «ефективний менеджмент, привабливий програмний та інституційний маркетинг, створення стратегічного плану та введення довготривалого програмного планування, розширення урядового, приватного та корпоративного спонсорства, актуалізація музейної збірки та програм, зв'язок між культурною спадщиною і сучасною культурою та суспільством» тощо.

На питання «Дня», як Музею вдається актуалізовувати народну культуру, показувати її в сучасному, актуальному світлі, але так, щоб і вона нічого не втратила, Петро Іванович Гончар відповів: «Потрібно жити, як хочеться. Бути вільним в цьому житті і в цьому світі. Те, що любиш, те сповідуй, люби, примножуй».

Чим не рецепт успіху на сьогодення – не лише для сфери культури, а й для інших сфер нашого життя?

Марія СЕМЕНЧЕНКО

До списку новин