У той час, як друзі планують вихід на пенсію, Стелла Кеслер влаштовує зустрічі для свого внука з обмеженими можливостями. Вона виховує 16-річного підлітка сама, узгоджуючи візити до лікаря зі своїми власними діловими зустрічами.
«Ви повинні робити те, що вам потрібно зробити, - каже 64-річна Кеслер, яка працює старшим директором з продажів у Mary Kay. - Енергії вже не стільки, як було раніше, але я не лінива. Я можу діяти!».
Все більше і більше бабусь і дідусів ростять онуків - своєрідний виступ на біс, який потребує витривалості, терпіння і фінансових ресурсів. Все це випробовує ваші сподівання на золоті роки. У 1970 році близько 3 відсотків всіх дітей віком до 18 років жили в домогосподарствах за підтримки дідусів або бабусь; до 2007 року вже 6,5 % , тобто 4,7 мільйонів американських дітей, жили у подібних сім'ях (за даними бюро перепису). Наприклад, у штаті Флорида ця пропорція навіть більша: 7,1 %, або близько 260 000 дітей.
За останніми підрахунками, 2,4 млн. бабусь і дідусів по всій країні – 148 000 лише у самій Флориді - залучаються до виховання, коли їхні власні діти не здатні виконувати батьківські обов'язки.
Смерть, розлучення, хвороба, навіть фінансові труднощі традиційно відправляли онуків до будинків їхніх бабусь і дідусів. Проблеми зі зловживанням алкоголем та наркотиками підливають масла в цю зростаючу тенденцію уздовж цієї соціально-економічної прямої.
«Багато випадків пов'язані з проблемою наркотиків, - вважає Дебора Уітлі, директор Національного центру з питань виховання внуків бабусями та дідусями при державному університеті штату Джорджія. - Батьки вживають або продають наркотики, чи відбувають термін у виправних закладах, а діти залишаються покинуті на родичів, зазвичай бабусь, для виховання».
Резонансні фігури, подібно Президенту США Бараку Обамі, який значною мірою виховувався бабусею по материнській лінії, та Майклу Джексону, який залишив опіку своїх трьох дітей їхній матері, привернули увагу до подібних сімей. Тепер це тема, яка часто обговорюється у суспільстві.
«За складних обставин дідусі та бабусі роблять усе, що в їхніх силах для онуків, - говорить Барбара Столер, психотерапевт у відставці, котра очолює групу підтримки при Алперівському єврейському громадському центрі у південному районі Маямі Дейд. - Їхня любов і турбота дійсно досягають мети».
Велика гордість
Бабусі й дідусі стверджують, що досвід та вік навчили їх бути більш «розслабленими» з їхніми онуками. Якщо і бувають образи при виконанні цих подвійних обов'язків, то вони не висловлюють цього публічно. Власне, ті люди, у кого брали інтерв'ю, вихвалялися успіхами дітей, часто всупереч суворій реальності.
«Я дуже багато хвилювалася, коли була молодою, - говорить Eaрта Джеймс, яка виховує шістьох онуків: наймолодші - 4-місячні близнюки, а найстаршому - 17 років. - Але зараз для мене це пройдений шлях. Ми все робимо разом. Старші допомагають молодшим».
Замість того, щоб грати у гольф або їхати у круїзи, ці уже вдруге батьки відвідують дні відкритих дверей у школі і матчі Малої ліги. 80-річна Адель Кац взяла свого 14-річного онука до художнього музею на лекцію. Її чоловік допомагає онуку з домашнім завданням.
«Коли йому було 4 чи 5 років, він сказав мені: «Ти моя мама», і так він мене називає з того часу», - говорить Кац, яка виховує хлопчика з раннього дитинства. Вона продала свій бізнес, щоб більше часу проводити з ним - це подвижницький вчинок, який не є рідкістю, як стверджує Столер.
Особливе занепокоєння
Сім'ї з бабусями - і дідусями - батьками, однак не без проблем.
«Багато дітей попадають у ці сім'ї зі своїми специфічними проблемами, - каже Анне Штроціер, директор Центру родинності при університеті Південної Флориди в Тампі. - Певного роду травми змусили їх прийти у дідівський будинок і вони в певному сенсі втратили своїх батьків. Ці діти дійсно потребують уваги».
Онук-підліток Стели Кесслер був забраний від її наркозалежної дочки ще малюком, жив зі своїм батьком, став підопічним держави та «пройшов» усю систему догляду за дітьми, допоки Кеслер стала його прийомною матір'ю, коли йому виповнилося 9 років. Її дочка померла у 2001 році.
«Він дуже багато втратив і тепер нам треба вирішити багато складних завдань», - каже Кеслер.
У неї статус прийомної матері, з усіма урядовими привілеями, незвичний для дідуся й бабусі. Переважна більшість бере на виховання онуків без фінансової підтримки.
«Більшість із цих кроків є неофіційними, - говорить Уітлі. - Батьки залишають дітей на їхніх бабусь і дідусів і соціальне забезпечення дитини ніколи не залучається. Багато бабусь й дідусів віддають перевагу саме такому шляху, оскільки вони не довіряють установам з охорони дитинства».
Справитися зі всіма фінансовими труднощами наодинці - завдання не з легких для людей, які проживають за рахунок фіксованих доходів, або намагаються заощаджувати кошти на пенсію.
Петті Банер з Окленд парку, штат Флорида, виховує дитину своєї дочки Дайзу Джордж. Вона працює медичний клерком, і повинна економити на кожній копійці, щоб утримувати себе і дівчинку, яку вона називає «світло мого життя». Вона відкрила у Флориді ощадний університетський рахунок для 10-річної дитиний.
«Я повинна була б заощаджувати на пенсію в цьому віці, але це не є пріоритетом, - розповідає 49-річна Банер. - Ми купуємо у благодійних магазинах та зі стелажів зі знижками, і я не маю жодних нових меблів у себе вдома. Ми далекі від того, щоб бути заможними, але ми не голодуємо».
Навіть для тих, хто отримує допомогу уряду, це допомога мінімальна. «У Флориді бабусі й дідусі отримують лише близько 55 відсотків від щомісячної допомоги порівняно з іншими прийомними батьками», - говорить Штроціер з родинного центру що у Флориді.
«Парламентарі розуміють, що виховання цих дітей, незалежно від того чи вони з родичами, чи ні, потребує таких же коштів, але не існує жодного додаткового фінансування», - каже вона.
Юридичні проблеми
Сім‘ї з бабусями- і дідусями-батьками також наштовхуються на юридичні проблеми, особливо якщо не оформлена офіційна опіка. Захисники радять бабусям та дідусям зареєструвати родинні відносини: існують різноманітні варіанти - від опіки і до всиновлення, щоб пізніше уникнути проблем при реєстрації внуків у школах або під час візитів до лікаря.
Без легального підґрунтя вони також ризикують втратити дітей на користь біологічних батьків. Обоє і Штроціер і Уітлі кажуть, що вони часто отримують відчайдушні дзвінки від бабусь або дідусів після батьківського позову для отримання опіки. «І бабусі, і дідусі проходять через подібну невизначеність,- говорить Уітлі з штату Джорджія. - З одного боку вони хотіли б бачити, що їхня власна дитина повернулася і співпрацює з ними. З іншого боку, це повернення - не найкращий варіант, якщо вони заберуть дітей і не піклуватимуться про них».
У підсумку, чимало бабусь й дідусів кажуть, що ці проблеми варто вирішити.
Найстарша онука Стели Кесслер, 26-річна Кетлін, працює з нею в Mary Kay. Кетлін каже, що вона цінує той спосіб життя і графік, який її бабуся влаштовувала, коли вона росла: щонеділі до церкви , релігійне навчання щосереди, школа по буднях і позакласні заходи після неї.
«Я називаю її 1-800 Бабуся, - жартує Кетлін. - Зараз вона моя найкраща подруга». (Прим. 1-800 - це номер безкоштовної довідки для отримання поради та інформації).
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
