Успішний митець має бути успішним підприємцем, стверджують як експерти, так і самі художники. Роль культури в сучасному світі посилюється – вона дедалі більше виходить за межі сфери розваг. Однак єдиної бізнес-моделі для мистецтва не існує. Та й на практиці далеко не кожен комерційно прорахований проект знаходить відгук у аудиторії, додають митці. Разом з тим у країнах з потужною культурною традицією мистецтво як масове, так і немасове, є вагомим економічним чинником.
Усі успішні музиканти, як правило, хороші бізнесмени, переконана фронтвумен гурту «Крихітка» Каша Сальцова. Її гурт нещодавно винайшов новаторський підхід до фінансування творчості – відшкодували запис альбому з пожертв доброчинців, а потім виклали платівку на файлообмінник.
«Якщо ти твориш з надією, що колись тебе оцінять, і перекладаєш на когось відповідальність за свій фінансовий стан, ти – інфантильний. Тож, якщо твоя творчість затребувана людьми, то має не лише окуповуватись, а й приносити прибуток», – каже солістка.
Так само вважає канадська дослідниця, експерт із культурного менеджменту Лідія Варбанова. У 21-у сторіччі мистецтво – не закон, художник не може вижити, просто створюючи щось, каже вона. Навіть подаючись на грант для реалізації певного мистецького проекту, він має бути цінним з соціальної точки зору. Утім, існує певний ідейний конфлікт між митцями та підприємцями. Для перших бізнес означає лише нескінченні фінансові звітності, а другі не вірять, що культурні проекти можуть бути прибутковими.
Є ризик перетворитися на ремісника – фахівець
Однак сталої бізнес-моделі для культури та мистецтва немає, зазначає дослідниця. Економісти спробували вирахувати, скільки об’єктів на рік має створювати художник, щоб бути успішним (від 12 до 15), але у такому підході є ризик перетворитися на ремісника. Саме тому митці мають по-новому підходити до власної творчості та зважати на запити аудиторії, каже Лідія Варбанова.
«Чому інновація є такою важливою для мистецтва? Тому що вона дає те, про що постійно говорять бізнесмени – конкурентоспроможність. Художник має спитати себе: які його відмінності у порівнянні з усіма іншими людьми у світі? У чому його унікальність? І це стосується не тільки творчого, але й в організаційного процесу», – розповідає експерт.
Що потрібно для культурного стартапу?
Ірина Соловей, співзасновниця української краудфандингової платформи «Велика ідея», каже, що сьогодні відбувається переосмислення ролі культури та мистецтва в суспільстві. Ця сфера втрачає своє розважальне значення і стає центром інновацій. А культурний стартап (тобто новий проект), як і будь-який інший, покладається на закони бізнесу, каже фахівець.
«Важливим є зв’язок авторів із аудиторією. Ідея в тому, що творча організація може формувати бізнес-модель і налаштовувати її на стале функціонування тільки у тому разі, якщо вона володіє певною інновацією. Потрібно володіти навичками управління, мати стратегічний підхід до формування програмної діяльності. Одним із пріоритетів також є хороше бізнес-планування», – каже вона.
Сучасне мистецтво просувати легше – воно «в тренді» і його легко поєднувати з рекламними технологіями. Однак виконавці, скажімо, класичної музики, мають дбати про персональний брендинг та шукати нових підходів до спілкування з аудиторією, пояснює Ірина Соловей.
«Популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе»
Утім, єдиного правила для усіх митців не існує. «Ми знаємо приклади, коли людина писала по 70 альбомів, і це не приносило ані задоволення, ані прибутку, бо було свого роду графоманством, – каже Каша Сальцова. – Знаємо випадки, коли в історію входив один альбом. Немає сумніву, що до швидких змін у суспільстві потрібно призвичаюватись. Але я гадаю, що популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе. Є комерційно прораховані проекти, але за контактом з аудиторією і художньою цінністю їх не можна порівняти з тим, що зроблено для власного задоволення».
Тим часом західний арт-ринок нині знаходиться у стані занепаду, і одна із причин цього – комерціалізація мистецтва, розповідає галерист та куратор Павло Гудімов. «Художники перетворилися на бізнес-машину. Всі помічають, що це більше не мистецтво, а накрутка за бренд», – пояснює він.
Музика, дорожча за вугілля
Разом з тим культурні проекти у багатьох країнах приносять значну частину державного прибутку, каже Павло Гудімов. «Показовою є британська модель. У 60-х роках продаж платівок «Бітлз» приніс державі у вигляді податків більше коштів, ніж вугільна промисловість. Потім виникло багато феноменів, пов’язаних з літературою. Той самий «Гаррі Поттер» – це фантастичні ж гроші, що так або інакше спрацювали на економіку держави», – розповідає галерист.
Працювати на державу може як масова культура, так і немасова – наприклад, музейні проекти. Що ж до України, то їй для того, щоб заробляти на мистецтві, бракує системної культурної політики. Окрім того, каже Гудімов, митцям належить ще виховати свою аудиторію, адже сьогодні українці здебільшого нехтують власним культурним продуктом.
Євгенія Олійник
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
