Катерина Котик: в селі починається новий період життя

Привіт. Я Котик Катерина Олексіївна. Мені 62 роки, одружена, маю дві дочки, 4 внуків і 1 правнука. За фахом я юрист, а в 54 роки здобула додатковий фах - психолога, який в подальшому вплинув на мій спосіб життя.

Я все життя прожила в місті. За час своє трудової діяльності працювала бухгалтером, юристом, адвокатом, головою профкому в тисячному колективі, заступником генерального директора по зовнішньоекономічних питанняv в Українсько-Швейцарському СП "Весна", де за родом діяльності мені часто доводилось бувати в м.Лугано (Швейцарія). І тоді в мене з'явилась мрія: зробити хоча б один куточок в Україні подібний на села в Австрії чи Швейцарії. Але у 80-роки мою мрію здійснити було не можливо. В 1993 році я почала займатися власним бізнесом, який в період кризи 1997 року успішно був провалений. Два роки розвитку нових програм і в 2000 році все стало на своє місце, можна знову було думати про свою мрію. В 2005 році, коли я отримала посвідчення "зрілої повнолітньої" особи, якось у вихідні дні я потрапила в перлину карпат с. Розгірче, Стрийського району. Відвідавши Скельний монастир, Городище і побачивши пірамідоподібного дуба я зрозуміла що тут зможу здійснити хоч якусь частинку своєї мрії. В 2006 році я створила Фермерське господарство "Розгірче". Спочатку я розшукала африканських страусів, потім я почула, що в Україні пропадають екзотичні тварини буйволи і коники "Гуцулики". В Закарпатті я придбала 4 телят-дівчат і одного хлопчика буйволинят, а на гуцульщині вдалося знайти 4 кобили і1 жеребця "Гуцуликів", а далі пішли ветнамські і свійські поросята, вівці. Господарство в мене маленьке. Маю в оренді 63 га. землі сію овес для коників, а їх у мене вже 20, картоплю, гречку для власних потреб, та сіно для корму тварин. Гордістю мого господарства є буйволи, сьогодні їх у мене 11 голів, а трьох теляток я продала багатодітній сімї із м.Ужгорода. І ще, що цікаво, до мене приїжджають волонтери з Європи, Америки. Вони мене стимулюють до праці. Наприклад - Ольга з Полтави навчила мене варити італійські сири – моцерелу, фету, рікоту. Я вже зробила по власному рецепту сир "Розгірчанський". Катрін з Берліна - дослідила родовід моїх буйволів. Джун з Каліфонії- цілий місяць доглядав і кормив моїх тваринок, Софі з Парижа теж приїжджає до мене, щоб вивчити українську мову і життя на селі, в мене знову з'явилась нова мрія . Хочу щоб наші пенсіонери, які мають можливість, іхали жити в село для активного проведення часу. Тут немає часу думати про старість і про болячки: в селі починається новий період життя.

А ще я мрію щоб молоді люди, які навчаються в сільськогосподарських вузах та коледжах не боялися проходити практику в господарстваї і не шукали місце праці для реалізації сільськогосподарської продукції, а приймали активну участь у вирощені та виготовлені цієї продукції . Кваліфікованих спеціалістів в селах немає і це не дає відповідного розвитку сільському господарсву і в цілому українським селам, а так хочеться!