Я не знаю як щодо вас, але особисто мені завжди потрібна всебічна підтримка, а особливо, коли я іду на ризик.
Протягом років мої подруги і я постійно підтримували одна одну. Але, коли я готувалася до виходу моєї першої книги кілька років тому, мені так було необхідно, щоб ця підтримка була і конкретніша, і більш конструктивна. Тому, хоча я і не любитель приєднуватися до різних клубів і груп, коли фотограф-портретист Сюзанна Шерідан запропонувала восени 2003 року, щоб ми з двома іншими місцевими жінками сформували творчу жіночу бізнес-групу, я сказала собі, чому б і ні? З тих пір ми вчотирьох постійно зустрічаємось.
Ось як група працює: кожну другу п'ятницю ми збираємося разом на годину і 15 хвилин по черзі у кожного вдома. Після взаємних обіймів і чашки кави або чаю, ми беремося до справи. Кожен з нас має по десять хвилин (ми спеціально використовуємо таймер) щоб презентувати, чим ми займалися попередні два тижні і запитати у групи поради. Простіше кажучи, ми виступаємо у якості ради директорів одна для одної.
Зустрічі самі по собі мотивують мене рухатися вперед. (Хто хотів би бути одним єдиним, у кого немає нічого нового, щоб розповісти?). Але кожен з нас також приносить певні свої достоїнства у групу. Я шалено наполеглива, добре організована і можу надихнути інших слідувати за собою. Розанна Гейтс, яка була агентом акторів протягом 25 років і на сьогоднішній день є виробничим менеджером центру мистецтв і директор наших місцевих святкувань Першої ночі (надвечір‘я нового року), не боїться вступати в контакт з впливовими людьми і підштовхує нас робити те ж саме. Пенні Перлмен, яка закінчила Вортонську школу бізнесу у свої тридцять, і є і успішним консультантом з менеджменту, і художницею, спонукає нас оцінювати себе на скільки ми варті, і допомагає, з'ясувати тенденції на ринку (не можливо висловити, наскільки Розі і мені це потрібно!) І Сюзанна, яка не тільки є професійним портретистом і фотографом на різні випадки життя, а ще й співачка та авторка пісень, допомагає нам тримати все у полі зору.
З часом ми перетворилися з колег по групі в добрих друзів. Ми навіть вирушаємо в щорічні подорожі разом, викрикуючи пісні в автомобілі, коли рухаємось по шосе. Всі ми погоджуємося з тим, що ніколи б не досягли стільки, скільки ми вже зробили за ці останні кілька років, без наших зустрічей два рази на місяць і всієї тієї підтримки і гумору, який кожен з нас привніс з собою.
Іншими словами, одним з найкращих способів підтримати себе - це підтримати інших. І чи ми надаємо перевагу ділитися наснагою в офіційній обстановці або один-на-один, те що ми отримуємо - це не просто серія моментів хорошого самопочуття, але глибший, більш значущий зв'язок з іншими, можливість бути частиною постійно зростаючої громади підтримуючих один одного друзів, які самим своїм існуванням вже протистоять вашим труднощам.
Що може бути краще, ніж це?
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
