загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Сьогодні — Введення. Про що думати та молитися в цей день?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

4 грудня всі християни святкують Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. За переказами, батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, котрі не мали дітей до похилих років, дали Господу обітницю: якщо у них народиться дитя, присвятити його служінню Богу.

Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Скликавши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, із запаленими свічками в руках привели її до Єрусалимського храму. Там Богоотроковицю зустрів першосвященик із численним священством. До храму вели сходи із 15 високих підступів. Маленька Марія, здавалося, не могла сама зійти по цих сходах. Але як тільки її поставили на першу сходинку, вона швидко подужала решту і, підтримувана силою Божою, зійшла на останню. Потім першосвященик увів Пресвяту Діву в Святая Святих, куди з-поміж усіх смертних лише він мав право раз на рік входити із жертовною кров'ю.

Праведні богоотці Іоаким та Анна, доручивши Дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Пречиста Марія залишилася при храмі в приміщенні для дів. У церковному переданні збереглися свідчення про перебування Пресвятої Богородиці в Єрусалимському храмі. Росла та виховувалась Вона серед благочестивих дів, читала Святе Письмо, працювала, постійно молилася, сповнюючись любові до Бога.

Перші згадки про це свято припадають на перші віки християнства: серед палестинських християн ― свята цариця Єлена збудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. У ІV столітті про це свято згадує святитель Григорій Ніський.

В Україні з давніх часів шанують Пресвяту Богоматір з особливим трепетом. Протягом століть Цариця Небесна обороняє рід український, багато чудес та врятувань дарує нам Вона, молячись перед Престолом Божим за нас, адже багато може молитва Матері.

Особливе значення це свято має для дітей, адже Богородиця саме в трирічному віці була віддана до храму на служіння Богу.

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці ― це звістка про благовоління Боже до людей, обітування спасіння та Христового пришестя.Богословська думка Православ’я акцентує увагу на особливій місії Богородиці у християнському житті. Божа Матір — «проповідь пророків, слава апостолів, мучеників похвало» входить до Божого храму і стає навіки «оселею неосяжного і Божественного Світу», «духоносним храмом великого Царя» — Іісуса Христа Господа нашого.

Зі входженням Діви Марії до Єрусалимського храму в іудейську релігійну традицію вноситься благодать Христова, оновлення духу, прощення, милість і панування духу над літерою старозавітного закону. Дух скидає владу літери, і християнському серцю відкривається безодня Божої любові та милосердя. Цю історичну та реальну подію Православна Церква висловила такими поетичними словами: «Храм Божий, приймаючи сьогодні браму непрохідну, припинив усяку службу законну, взиваючи: «Воістину на землі з’явилася істина (канон, пісня 4)».

Введення Богородиці у храм — це є перехід від учорашнього дня до майбутнього, від темряви до світла, від землі до Неба, перетворення буденності на свято, тобто народження нових сенсів людського буття. У цілому шлях християнського майбутнього Матір Божа освітлює світлом надії. Діва Марія — посланниця небесної радості та спасіння усього світу. Можна сказати, що Богородиця — цариця апостолів й живе натхнення євангельської місії. Вона посідає неповторне місце у християнській історії.

З ушануванням Цариці Небесної у Церкві народжується ціла епоха оптимізму, світла, добра, оновлення, натхнення, принцип ясності й упевненості в тому, що молитва Богоматері за весь світ — реальна сила, могутність материнської любові, яка здатна здолати темряву і гріх. Усі динамічні імпульси християнської харизми, жертовного служіння Церкви, відданості, відповідальності християнина перед Творцем тісно пов’язані з життям і молитовним заступництвом Богородиці.

Про що молитись у храмі на Введення Богородиці?

У свято введення Пречистої Діви у храм ми маємо ясно усвідомити основні аспекти храмового життя та християнської місії. Пресвята Діва зачала вічне Слово Христа Спасителя, щоб подарувати спасіння, просвітлення, зцілення, оновлення та одухотворення усьому людству. Беручи активну участь у житті Церкви, долучаючись до її богослов’я, прямуючи шляхом милосердя та соціальної дії в ім’я ближнього, ми розкриваємо таємницю Богоявлення. Бог живе не на небесах, Він діє у наших серцях і стосунках між людьми.

Богословська сфера християнського самоусвідомлення — це не лише академічне богослов’я, церковна молитва у храмі, а й сфера соціальних стосунків, людської солідарності та любові до ближнього. І саме молитва Божої Матері у цьому комунікативному ланцюжку є реальною рятувальною силою, енергією визволення та свободи.

Про головні богословські смисли Введення у храм Богородиці

Вшанування Богородиці у традиції Православної Церкви створює особливу сферу богословського світосприйняття, якій притаманні специфічні ритми та характеристики. Можна вести розмову про формування особливого глибинного рівня християнської свідомості. Інакше кажучи, жіночість, материнська турбота, любов, жертовність, ліричність та милість християнського життя нерозривно пов’язуються з життям та заступництвом Богородиці. Не можна бути християнином і не звертатися до Тієї, яка стала «оселею Сина Божого», «Царя всіх Бога», «храмом, палатою Духа Святого і небом духоносним».

До списку новин