«Що буде жерти Україна?» Москва дуже переживає, аж труситься

Усі знають: є українці, а є – «хохли», і це визнають самі українці. Справжні українці будували Росію, закладали їй фундамент університетської освіти, чесно воювали за неї, захищали її, гинули за Російську імперію та за ідейну маячню Радянського Союзу

А були – «хохли». Вони вміли прилаштуватися, підбирати об’їдки біля царського трону, вони займали тепленькі місця і при соціалізмі, їм було ситно у Росії, бо вони допомагали їй нищити Україну та робили це старанно, з особливим цинізмом і жорстокістю. І продовжують це робити, чого вартий «луганчанин» Глазьєв. Того ж вартий і журналіст з українським прізвищем – Доренко…

От зовсім нещодавно «ПіК» уже писав про те, як наші північні «братки-слов’яни» на одному із політичних телешоу «переживали» за Україну, яка нібито вже ось-ось мала вступити до євроспільноти. Описували, які там трапилися істерики з деякими відомими персонажами – політиками, журналістами, як по-хамському поводив себе ведучий програми Петро Толстой. Із тих пір минуло часу зовсім трохи, ситуація змінилася, Україна вже нікуди не йде. Чи іде, а ми ще не знаємо куди. Бо якщо волею Президента Януковича і його вірного економічного консільєрі Миколи Азарова ми взяли якусь там «паузу», то стало зрозумілим, що це зовсім, пардон, не «менопауза» та здоров’я країни, на відміну від жіночого, після її завершення може і не відновитися… І якщо вже не до Європи, то тоді куди? До Тайожного Союзу?  А може, вже й – до Китаю… А що? Будемо літати чи їздити, теж на теракотові натовпи заглядатися…

Але у будь-якому випадку російська наша «братва» політична мала б уже й заспокоїтися. Перемогли дурних хохлів, уже нікуди не дінуться!

І тут трапився цей Євромайдан… Ну що за народ ці українці… Ти їм газ за дурними цінами, а вони живі… Та ще й незадоволені, що їх тягнуть під тепле, газом-нафтою зігріте крило Мутного Союзу! І, такі-сякі, взяли та й з’їхали з глузду, чогось виперлися на отой клятий Майдан та ще й ледь не посягнули на найсвятіше – президентську Адміністрацію! В них у Росії до Кремля хіба що на літаку наблизитися можна (легендарний політ Матіаса Руста пам’ятають усі!).

І пішло-поїхало… По усіх телеканалах – одна і та ж картинка: яскраві фаєри, димові шашки, люди метушаться, а найголовніший кадр – де хтось із провокаторів б’є ланцюгом по передніх рядах чи то «Беркуту», чи то ще якої броньованої пташиної холери…

І знову збирається «телевізійне віче» у програмі «Політика» на одному з телеканалів. І знову ведучий програми Петро Толстой аж ногами дриґав, намагався допитатися у гостей із України: та як же так, як допустили отаке… (читачу, не смійтеся: «Побиття правоохоронних органів»).

Гостями з українського боку були політолог Вадим Карасьов і депутат Верховної Ради Геннадій Москаль. Здавалося б, хто-хто, а пан Москаль – ще той боєць, його з пантелику «руськими понтами» не зіб’єш… Але ж ані Карасьову, ані Москалю практично не дали рота розкрити! Карасьов урешті махнув рукою, знизав плечима і лише головою похитував, коли у студії у черговий раз хто-небудь починав верещати (як казала одна знайома бабця, «як собака у дверях»). І головний мотив був такий: «Што вы без России жрать будете???»

Ось так. Ні сіло ні впало. «Що ми жерти будемо…» Отут ніби й, як там росіяни кажуть, – нам, українцям, «поржать» і забути про таку дурість. Але ж там, у студії, вели «дискусію» нібито, як за російськими мірками, – шановані люди: вчені, депутати, політики, політологи… І Доренко… Оце питання «Що ви жерти будете» лунало через кожні 5 хвилин! Чого це раптом виникло таке дивне запитання – тема довгого, нудного та, мабуть, безплідного дослідження. Нехай вони там собі і досліджують – поміж собою…

А ми теж трохи – «подосліджуємо». І подивимося деякі цифри. Ось, наприклад: за даними міжвідомчої інформаційно-статистичної системи Росії, доля імпортної продовольчої продукції у роздрібній системі торгівлі у 1 кварталі 2013 року склала 36 % (!). Щодо ключових продуктів: у 2012 році частка імпортованої яловичини досягла 61 %, свинини – 41 %, молока і сливок сухих – 36 %, м’яса птиці – 29 %.

У нас теж не дуже добре: ми імпортуємо 13 % необхідних (а більше – не дуже необхідних) продовольчих продуктів.

Не розбереш: хто ж шукає жерти…

Між іншим, за загальноприйнятими економічними нормативами вже 20%-й імпорт продовольства надає підстави говорити про продовольчу залежність держави.

Тут би і поставити крапку. Ніби все ясно. «Жрать нечего» самій Росії, і говорити нема про що.

Між тим Президент Росії В. Путін поставив перед країною завдання: позбавити Росію продовольчої залежності через 4–5 років. Благородна задача? Без сумніву, так. Дай Бог їм наїстися врешті-решт.

Але вилазить звідкись із-за кутка одне питання: «А яким чином це буде зроблено, і хто ж це намічений Путіним – у сировинні придатки Росії»?

Навіть відповідати гидко.

P.S. Ми розпочали з головного «хохла в Росії» Доренка? Та ну його… Гидко.

Іван Єлістратов