загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

13 грудня - День святого апостола Андрія Первозванного

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом.

З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим сповідав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.

Після Воскресіння і Вознесіння Христового , свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут у День П'ятидесятниці разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею, апостол Андрій виповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь.

З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій зробив декілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаіта в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину). Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місцеположення майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїм із словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов'ян на місці майбутнього Новгорода і у нинішнього села Грузино поставив свій жезл. Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов до Риму і знов повернувся у Фракію. Тут в невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву, присвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових — Стахія.

На своєму шляху апостол Андрій зазнавав багато скорботи від язичників. Його били, виганяли з міст. Але Господь зберігав свого обранця і по його молитвах здійснював дивні чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де прийняв він мученицьку кончину в 62 році, було місто Патри (Патрас). Тут по молитві апостола видужав важко хворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрского і його брат філософ Стратоклій. Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста консул Егеат залишався закоренілим язичником. Святий апостол з любов'ю і смиренням кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господня. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив'язати їх. За переказами, хрест, на якому був розп'ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» і отримав назву «Андріївський хрест».

Два дні апостол з хреста учив присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розп'ятий апостол, віддавши Богові хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже зрадив свою душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю похоронила його.

У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого апостола і євангеліста Луки і учня апостола Павла — апостола Тимофія. За взяття Константинополя хрестоносцями, в 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в кафедральному храмі в Амальфі. При Папі Римському Пія II (1458) чесна глава святого апостола Андрія була перенесена в Рим і покладена в соборі святого апостола Петра. 

До списку новин