У грудні на вулиці Дубенській у Рівному знову відкрився «Університет третього віку». Це безкоштовна програма для пенсіонерів, які хочуть вдосконалювати себе. Заняття організовує міський центр соціального обслуговування. Набрали дві нових групи – на мистецький факультет та факультет здоров’я. Університет існує вже третій рік і щоразу студентів у ньому більшає.
«Мені через рік уже 90 років буде, — каже рівнянка Марія Бухтіна, яка хутко лізе нагору по «шведській стінці». – Зараз сяду на велотренажер або на бігову доріжку піду. У спортзал приходжу щодня і займаюся по півтори години. Трошки стомлююся, а все одно приємно. Часом до нас приходять медики і читають лекції, як пенсіонерам правильно слідкувати за здоров’ям. У мене рідні в живих немає, сидіти одній вдома нудно. А тут багато цікавих людей нашого віку є: вчителі, інженери, бухгалтера, композитори, письменники, поети, юристи, були навіть два генерали».
«Вони самі вже знають, що їм робити. Придумують нові вправи, - каже медпрацівник Ірина Корній, яка спостерігає за студентками і міряє їм тиск. – Заняття справді ідуть їм на користь. Коли вони вперше сюди прийшли, то багато хто з них навіть ногу на тренажер задерти не міг – настільки в них суглоби не хотіли працювати. А тепер вони вправно крутять педалі. Обмежень по віку для лікувальної фізкультури немає, наймолодшій «спортсменці» було 45 років, а найстаршій – вже під 90″.
Слухачі мистецького факультету збираються у світлиці по інший бік коридору. Дев’ятеро жінок та п’ятеро чоловіків сідають за дерев’ яні столи, дістають нотатники.
«Оцінок немає, екзаменів складати не треба. Але порядок мусить бути, — сміються студенти. – Сьогодні у нас буде лекція про розвиток української літератури в ХХ столітті, а потім розпочнеться репетиція нашого хору. Можна також й самим пропонувати і готувати теми для навчання.»
Керівник факультету Зоя Іванько каже, що прогульників серед студентів-пенсіонерів немає.
«Приходять за будь-якої погоди – хоч у дощ, хоч у сніг. Пропускають лекції хіба через хворобу, — підтверджує Зоя Миколаївна. – Позаторік на мистецькому факультеті було 15 слухачів, а нині вже 19. Збираємося по вівторках та п’ятницях.» Заняття триватимуть упродовж 9 місяців. По закінченні курсів усі студенти отримають сертифікат від центру соціального обслуговування і підуть на літні канікули.
«Ми вже думаємо про те, щоб додати третій факультет. Яким він має бути, доручили розпитати у пенсіонерів нашим соціальним працівникам. Можливо, це буде декоративно-ужиткове мистецтво – плести щось із бісеру, вишивати, майструвати руками, — припускає заступник директора територіального центру Лариса Степанюк. – Сама ідея навчання для людей похилого віку не нова, але в Україні наш «Університет третього віку» поки що єдиний.»
Олексiй Гончар
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
