Вітчизняні митці діють на випередження, співпрацюючи із сусідами з ЄС без жодних передумов
Це засвідчила, зокрема, виставка закарпатських художників Івана Газі та Василя Ганича у польському туристичному містечку Цісна. Її призначення — допомогти людям похилого віку відчувати себе не чужими в цьому світі.
До польської Цісни від закарпатського села Убля, що на українсько-словацькому кордоні, — близько 120 кілометрів. Під’їжджаючи вже до Польщі, зауважили: від колишнього кордону зі Словаччиною не залишилося й сліду. Символічно також те, що перша область при в’їзді до Польщі називається по-рідному: Подкарпатське воєводство…
Зі слів старости Цісни Ренати Радо, влітку і в курортний сезон зимової пори тут яблуку ніде впасти: містечко радує туристів веломаршрутами, пішими походами та лижними спусками. Тепер — суцільне безлюддя.
Герої закарпатських митців — літні люди, що перебувають у будинках соціальних послуг польської Цісни та словацької Нової Седліци. Виставку їхніх портретів відкрито у місцевому Центрі культури й екології. Ініціатор — директор Будинку соціальних послуг Нової Седліци, що в словацькому Пряшівському краї, Міхал Іванцо.
— Через мистецтво вирішив трохи урізноманітнити життя самотніх людей, які живуть у закладі, — розповідає пан Міхал. — Отож через свого давнього колегу з Ужгорода — завідувача сектору міжнародних зв’язків та національних меншин Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури Івана Тужеляка — знайшов виконавців проекту. Літніх людей малюють уже втретє. Вперше літніх людей портретував словацький академічний художник Юрій Красіла, на другому етапі — Олександр Сидорук і Володимир Мишанич. І ось знову закарпатці — Іван Газі з Дубринич, що на Перечинщині, та Василь Ганич із обласного центру Закарпаття.
Вони впоралися з цією роботою досить добре. Під час презентації у Цісні один із авторів, Василь Ганич, сказав, що чимало людей у процесі роботи розказували свої життєві історії, описували біографії з усіма подробицями. Ці розповіді допомогли митцям якнайповніше втілити образи їхніх героїв.
— У нас не було на меті заробити з цього проекту грошей, — зізнається спів?автор виставки Іван Газі. — Перед нами стояло завдання допомогти людям і віддати їм свою увагу й енергію, зробити через своє уміння їхнє життя хоч трохи легшим…
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
