Цирк починається з роздягальні, закон – з реєстрації законопроекту. Проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян», внесено народними депутатами Вадимом Колесніченком та Володимиром Олійником 14 січня.
Рухався він зі спритністю, якій циркачі можуть лише позаздрити. Вже наступного дня законопроект був розглянутий аж 15 комітетами. При тому, що містить він зміни до 21 закону із 107 пунктів, плюс перехідні і прикінцеві положення. Текст – 36 сторінок, порівняльна таблиця – 117.
16 січня об 11-й годині 15 хвилин 13 секунд проект включений до порядку денного. І вже через 39 секунд ухвалений за основу і в цілому одним голосуванням 235 голосами. Того ж дня підписаний головою Верховної Ради.
Із хронології ясно, що у Законі про регламент Верховної Ради непросто буде відшукати норму, яка б не була при цьому порушена.
Якби це ретельно дослідити (бажано прокурору), то кількість порушень зашкалить, і висновок передбачити нескладно: ухвалений у такий спосіб закон є нечинним з моменту ухвалення.
Та, враховуючи сумні реалії, більш імовірно, що закон не тільки не скасують, а й пхатимуть, куди він лізе і не лізе. Тож розглянути його уважно – справа нагальна.
І що за щастя таке, що треба було так спішити?
Зважаючи на дату внесення, перша думка – подарунок від старого Діда Мороза. А ознайомившись, бачимо: дарунок дійсно з минулого, але не від дідуся Мороза, а від дідусів Леніна і Сталіна.
І поспішали не з боязні новорічні свята проґавити, а щоб встигнути до дня Соборності 22 січня і анонсованих масових акцій.
Липова назва
У назву винесено один із 21 змінених законів: «Про судоустрій і статус суддів». Між тим, зміни до нього аж на передостанньому 20-му місці, їх лише 5 і займають вони 5% тексту. Явно не титульні параметри.
Друга складова назви – плутане бубніння щодо «додаткових заходів захисту безпеки громадян». Кілька таких сюжетів дійсно вкраплено, у цілому ж «додаткова» безпека громадян там, де й основна: подалі від її охоронців.
Чого не бракує сиропеченому законові, то це репресій. Близько 150 новел:
або посилення існуючих адміністративних і кримінальних покарань,
або запровадження нових,
або спрощення каральної процедури.
Це не рахуючи додаткових обмежень для ЗМІ, інтернету, об’єднань громадян тощо. Тож насправді це закон про репресії.
Та автори злукавили і назвали свій репресивний опус хоч і немилозвучно, зате благопристойно. Взагалі типово, коли на обкладинці значиться «Закон про щастя», відкриваєш – суцільне нещастя. Але у даному випадку це не є невинним розіграшем колег.
З наведеної хронології видно, що реально ознайомитись із об’ємним законопроектом депутати не могли фізично. Тож камуфляжна назва – основний об’єктивний орієнтир для голосування.
А стаття 344 Кримінального кодексу «Втручання у діяльність державного діяча» вказує, що незаконний вплив у будь-якій формі на народного депутата України з метою добитися ухвалення незаконних рішень – карається штрафом, арештом, обмеженням або позбавленням волі.
Хто наважиться стверджувати, що правозахисна назва законопроекту, нашпигованого репресіями, – не введення депутатів в оману? Що не вплинула вона на ухвалення незаконного рішення?
Хтось скаже, що президентська більшість проголосувала б у кожному випадку. На додаток ще й за те, що Сонце сходить з ініціативи президента, а сідає через підступи опозиції.
От і чудово, нехай засвідчать це на слідстві. Бо є правові підстави подати до генпрокурора заяву про злочин.
Президент-затворник
Як і личить репресивному законові, з репресій він і починається. У подарунок президентові-автомобілісту з репресій автомобілістів.
Статтю 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП) доповнено: «Здійснення особою, яка керує транспортним засобом, руху у колонах в складі більше ніж п’ять транспортних засобів без узгодження умов та порядку руху з відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, що спричинило створення перешкод для дорожнього руху, – тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого».
Нормально. Пункт 32.1. Правил дорожнього руху: «З органами Державтоінспекції узгоджуються: в) умови та порядок руху колон у складі більш як понад 5 механічних транспортних засобів».
А порушення законодавства має каратись, тож доповнення КУАП логічне.
Може здатись, ніби ця норма шкодить Автомайданові. Жодним чином, позаяк Автомайдан не є колоною.
Згідно з тими ж Правилами, «колона транспортних засобів – організована група з трьох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар».
Не будь-яка група з трьох чи більше машин, а організована! Ознакою організованості є розпізнавальний знак «Колона» – квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору, в який вписано літеру «К» чорного кольору (сторона квадрата – не менше 250 мм, ширина кайми – 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що рухаються в колоні».
«На кожному транспортному засобі, що рухається в складі колони, встановлюється розпізнавальний знак «Колона», передбачений підпунктом «є» пункту 30.3 цих Правил, і вмикається ближнє світло фар.
Розпізнавальний знак може не встановлюватися, якщо колону супроводжують оперативні транспортні засоби з увімкненими червоним, синім і червоним, зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками та (або) спеціальними звуковими сигналами» (пункт 25.1).
Немає знаку? Немає супроводу? Значить, їдете не разом, а одночасно. Жоден даїшник не може визнати колоною тих, хто себе колоною не позначає. Колона – це самоідентифікація. Не хочеш бути колоною? Не будь нею.
А кортеж президента – класична колона без розпізнавального знака. Через супровід і тому, що на неї поширюються усі прерогативи колони, передбачені Правилами. І якраз на нього наїхали завзяті Колесніченко з Олійником.
Справа у тому, що Правила не визначають відповідального за узгодження з ДАІ умов та порядку руху колон. А прийнятий закон визначає! «Особу, яка керує транспортним засобом», тобто водія. Кожного водія колони!
Можливо, авторам марилось злупити штраф з кожного учасника Автомайдану. Але написали вони те, що написали.
Тепер кожен водій президентського кортежу, перед кожним виїздом, має об’їхати усі підрозділи ДАІ за маршрутом кортежу. Чи, може, їм видадуть абонементи?
За законом, кортеж президента – невиїзний, час готувати вічний причал, як крейсерові «Аврора».
Статистика репресій. Неповна
Наступні за черговістю зміни до статті 126 КУАП з улюбленим сюжетом присяжних нормотворців – збільшення штрафу.
Улюбленим, бо у КУАП штрафи збільшені у 10 випадках, у Кримінальному кодексі (КК) ще у 6. Щоправда, там у 2 випадках штраф скасовано, але не для полегшення покарання, а для його посилення: замість штрафу – тюрма.
Що ж до строків позбавлення волі, то їх збільшено у 25 випадках, а зменшено в 1. І це ще не вечір – це вже ніч: до КУАП додано 6 зовсім нових репресивних новел, до КК – ще 13.
На цій чортовій дюжині репресивний свербіж не урвався – чимало змін спрощують процедури для каральних органів, натомість ускладнюють їх для громадян, громадських організацій, журналістів, підприємців.
До них черга ще дійде, а поки повернемось до розорних штрафів.
Із 12 видів покарань, передбачених КК, штраф – найменше. Його метою аж ніяк не є пустити людину по світу. Для того є інше матеріальне покарання – конфіскація майна.
Що ж до адміністративних штрафів, то, природно, вони мають бути меншими за кримінальні.
У кожному разі сітка штрафів вже встановлена, які ж підстави її переглядати? Позаяк штрафи є матеріальним покаранням, то масовий перегляд їхніх розмірів є доречним тоді, коли суттєво міняється життєвий рівень населення.
Це залежить від статків: зарплат, пенсій, загалом доходів з одного боку і витрат – з іншого. Скажімо, штраф, прийнятний для Швейцарії, неймовірний для Нігерії. Що ж змінилось в Україні?
Озираюсь навкруги, знайомлюсь зі статистикою, ніби нічого принципового: зарплати усе ще жалюгідні, пенсії і стипендії також, про соціальні гарантії краще змовчати.
Середня зарплата за минулий листопад 3 268 гривень, середньомісячна пенсія за минулий рік 1470,7 гривні, цьогорічна стипендія – 730 гривень. Звісно, числа ці рухомі – копійка туди, копійка сюди, але у кожному разі «третій світ».
Що ж до прожиткового мінімуму в 1218 гривень, чому він називається «прожитковим» загадка.
І навіть класичний прихисток середнього класу – банківські депозити жалюгідні, у середньому 1000 американських доларів. При тому, що за фактичної відсутності фондового ринку, депозити – єдине масове джерело пасивних доходів громадян.
Може витрати домогосподарств різко впали і людям нікуди дівати й ці невеличкі доходи? Може хтось «на шару» і живе, але для більшості людей життя потроху дорожчає.
Аж ось зайшов на Урядовий портал і осяяло – наступило «покращення»! Розбагатіли люди під мудрим керівництвом, пора ділитися! Позаяк витискування коштів – ідея-фікс уряду Азарова, непосильні штрафи його зігрівають.
Можу ще підказати: у Києві, Львові, Мукачеві добра бруківка, можна з каменюк витиснути як не гроші, то сльози.
Друга неприхована причина збільшення штрафів – фінансово збанкрутувати опозицію.
У мажорів була така забава: хто за менший час і більший штраф доїде з Києва до Одеси або навпаки. Була, бо зараз на Одеській трасі не розженешся, її теж «покращили».
То була плата за гламурний екстрім, наразі – плата за громадянську активність.
Третя не афішована мета влади – виштовхати активних, сміливих, розумних людей на еміграцію: хочеш – животій у поліційній державі, не хочеш – скатертиною дорога.
Цілком кореспондує із системним виштовхуванням іноземних інвесторів протягом останніх чотирьох років.
Пригадується розмова десятирічної давнини у Донецьку з одним із тамтешніх авторитетів. На моє здивування, чого там казка третього тисячоліття перемежована із сивими бараками, пролунала відповідь: у своїх коштів на все не вистачає, а чужих не пускаємо.
Тепер коштів у них може й вистачає, але чужих і далі не пускають. А чи треба уточнювати, що чужі для них не лише іноземці, але й чесний український бізнес.
Адміністративний маразм. Повний
Наскільки перспективним є таке загвинчування гайок? Ні наскільки, як не наївсь, то й не налижешся. Це жах паралізує, а страх лише посилює спротив. Що, власне, вже й маємо.
Якщо розвиток подій у державі нові штрафи і строки не змінять, хіба що радикалізують, то долі окремих людей можуть поламати. А доля кожної людини – то самодостатня цінність.
Тому поряд із всебічними заходами на скасування ганебного закону: від судових позовів до громадянських акцій, доречним видається і його моніторинг. А саме:
фіксація, висвітлення і боротьба при кожній спробі його застосування;
зведений реєстр таких спроб із фіксацією потерпілих, свідків та репресантів.
Гадаю, що це могло б бути корисним і в гуманітарному, і у просвітницькому, і у правовому плані. Принаймні, більш перспективним ніж спроби нав’язати Україні поліційне драконівське законодавство.
Борис Беcпалий
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
