загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

«Не плач за мною, Україно!» – польській журналіст

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Українці мають усі причини, щоб сісти і заплакати. Ще недавно Віктор Янукович  мав шанс подарувати їм краще майбутнє. Замість цього обрав курс на зміцнення картопляної республіки з її буряковою елітою

Ще два місяці тому, перед самітом у Вільнюсі, здавалося, що після двадцяти років посткомуністичних конвульсій Україна нарешті ступить на омріяну своїми громадянами дорогу безпеки, стабільності і добробуту. Ще місяць тому, задвалося, що попри наглий розворот президента Януковича, народ зможе успішно нагадати про свої права і  зупинити політиків од остаточного відтинання України від шансу на краще майбутнє. Тепер, після ганебного голосування у Верховній Раді ( де багато  депутатів Партії регіонів  – перевдягнені в костюми колишні кримінальні елементи, а представники Комуністичної партії – провінційні апаратчики)  і прирівнення України до Росії та Білорусії, з тих надій не залишилося вже нічого.

Протиснення через парламент пакету законів, що дозволяють в світлі закону ліквідувати демонстрації на вулицях українських міст є не лише спеціальним інструментом для відтину зростаючого на тілі держави з часу відомої вільнюської ночі кризової виразки. Це є крок вимірювання цивілізаційного вибору поміж демократичною і поважаючою  громадянські права европейською спільнотою  чи поміж клікою диктаторів, що зневажає людську гідність і до якої з презирством ставиться міжнародна спільнота.  Розширення повноважень силових структур  це єдиний рецепт, яким українська влада хоче лікувати суспільне незадоволення і можливі бунти: проблеми, що виникають з власної, шкідливої для держави  діяльності. Амністія для  беркутівців, які розігнали мирну демонстрацію, стала ясним сигналом для представників органів: президент дає їм зрозуміти,  що за перевищення сили в обороні режиму нікому з голови й волосина не спаде. Кари за «наклеп» дозволяють контрольованим владною командою судам і прокуратурі викидати з роботи і пакувати до в’язниці не лише непокірних журналістів, але й загалом усіх, хто відважиться на «наклеп»  і «оціночні» висловлювання на адресу верхівки – докладно так, як діється на території сусідки Республіки Білорусії.

Розширення поняття екстремізму майже на всі види діяльності , що вступають в колізію з лінією влади, дозволить швидко і жорстоко викидати з суспільного життя елементи, які не підкоряються владі. Під кальку переписане із російського законодавства поняття « іноземного агента» у свою чергу стало ударом по незалежності суспільних організацій, а спрощення процедури позбавлення імунітету це кажан на особливо непокірних представників парламентської  опозиції. Зміцнення цензури, заборони що стосуються зібрань і демонстрацій , а також контроль інтернету –  стали кроками спрямованими на забезпечення перемоги Януковича на виборах 2015 – го року, які скомпрометований прездент не в змозі виграти демократичним шляхом.

Вже очевидно, що запровадження Верховною Радою  згаданих проправок ставить поза законом усіх тих, хто не лише актвино опирається політиці влади, але й просто відважиться словом чи письмово згрішити проти встановленої урядом  ортодоксії.

Ухвалення нових законів стало ясним сигналом, що замість порвання з пострадянським минулим і вступом на європейську дорогу до цивілізованих стандартів, Україна скоро зануриться в безодню політичних репресій, економічної стагнації і суспільного маразму. Про це свідчать також закон проголосованого всупереч процедури  державного бюджету: у 2014 – му році зростуть видатки на міліцію, прокуратуру і адміністративний апарат країни, але впадуть витрати на освіту, оборону, а також соціальну допомогу та пенсії.

У результаті свобода, добробут і щастя нині прощаються з Україною, бо в одній державі з Януковичем і Азаровим для них немає місця. Залишається лише надія, що свобода, добробут і щастя, як у пісні «ніколи їх не покинуть», бо залишаться у серцях  мешканців цієї держави, кинутих на милість політиків – невдах, хтивих олігархів і агресивних сусідів.

Володимир Угнівський 

До списку новин