Українці мають усі причини, щоб сісти і заплакати. Ще недавно Віктор Янукович мав шанс подарувати їм краще майбутнє. Замість цього обрав курс на зміцнення картопляної республіки з її буряковою елітою
Ще два місяці тому, перед самітом у Вільнюсі, здавалося, що після двадцяти років посткомуністичних конвульсій Україна нарешті ступить на омріяну своїми громадянами дорогу безпеки, стабільності і добробуту. Ще місяць тому, задвалося, що попри наглий розворот президента Януковича, народ зможе успішно нагадати про свої права і зупинити політиків од остаточного відтинання України від шансу на краще майбутнє. Тепер, після ганебного голосування у Верховній Раді ( де багато депутатів Партії регіонів – перевдягнені в костюми колишні кримінальні елементи, а представники Комуністичної партії – провінційні апаратчики) і прирівнення України до Росії та Білорусії, з тих надій не залишилося вже нічого.
Протиснення через парламент пакету законів, що дозволяють в світлі закону ліквідувати демонстрації на вулицях українських міст є не лише спеціальним інструментом для відтину зростаючого на тілі держави з часу відомої вільнюської ночі кризової виразки. Це є крок вимірювання цивілізаційного вибору поміж демократичною і поважаючою громадянські права европейською спільнотою чи поміж клікою диктаторів, що зневажає людську гідність і до якої з презирством ставиться міжнародна спільнота. Розширення повноважень силових структур це єдиний рецепт, яким українська влада хоче лікувати суспільне незадоволення і можливі бунти: проблеми, що виникають з власної, шкідливої для держави діяльності. Амністія для беркутівців, які розігнали мирну демонстрацію, стала ясним сигналом для представників органів: президент дає їм зрозуміти, що за перевищення сили в обороні режиму нікому з голови й волосина не спаде. Кари за «наклеп» дозволяють контрольованим владною командою судам і прокуратурі викидати з роботи і пакувати до в’язниці не лише непокірних журналістів, але й загалом усіх, хто відважиться на «наклеп» і «оціночні» висловлювання на адресу верхівки – докладно так, як діється на території сусідки Республіки Білорусії.
Розширення поняття екстремізму майже на всі види діяльності , що вступають в колізію з лінією влади, дозволить швидко і жорстоко викидати з суспільного життя елементи, які не підкоряються владі. Під кальку переписане із російського законодавства поняття « іноземного агента» у свою чергу стало ударом по незалежності суспільних організацій, а спрощення процедури позбавлення імунітету це кажан на особливо непокірних представників парламентської опозиції. Зміцнення цензури, заборони що стосуються зібрань і демонстрацій , а також контроль інтернету – стали кроками спрямованими на забезпечення перемоги Януковича на виборах 2015 – го року, які скомпрометований прездент не в змозі виграти демократичним шляхом.
Вже очевидно, що запровадження Верховною Радою згаданих проправок ставить поза законом усіх тих, хто не лише актвино опирається політиці влади, але й просто відважиться словом чи письмово згрішити проти встановленої урядом ортодоксії.
Ухвалення нових законів стало ясним сигналом, що замість порвання з пострадянським минулим і вступом на європейську дорогу до цивілізованих стандартів, Україна скоро зануриться в безодню політичних репресій, економічної стагнації і суспільного маразму. Про це свідчать також закон проголосованого всупереч процедури державного бюджету: у 2014 – му році зростуть видатки на міліцію, прокуратуру і адміністративний апарат країни, але впадуть витрати на освіту, оборону, а також соціальну допомогу та пенсії.
У результаті свобода, добробут і щастя нині прощаються з Україною, бо в одній державі з Януковичем і Азаровим для них немає місця. Залишається лише надія, що свобода, добробут і щастя, як у пісні «ніколи їх не покинуть», бо залишаться у серцях мешканців цієї держави, кинутих на милість політиків – невдах, хтивих олігархів і агресивних сусідів.
Володимир Угнівський