загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Бліц-опитування. Старість у геріатричному пансіонаті: за і проти

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сьогодні за кордоном набуває все більшої популярності практика, коли люди пенсійного віку переїжджають мешкати до спеціальних пансіонатів. Там для них забезпечують не тільки належний медичний догляд, але й створюють своєрідний “клуб за інтересами”: цікаве дозвілля та ідеальний комфорт.

Діти та внуки навідуються до стареньких лише у гості. В Україні ж до так званих будинків престарілих потрапляють ті, хто переважно не має близьких родичів. Не прийнято у нас проводити старість з чужими людьми. Хоча й бувають винятки.

Дві культури – дві традиції, і у кожної – свої плюси та недоліки. Ми вирішити запитати, як до цього ставляться наші земляки.

Валентина, домогосподарка, Олевський район:

- Бувають різні ситуації. Є пансіонати, де хороше медичне обслуговування, догляд і там старшим людям з особливими потребами може бути краще. Але, я вважаю, що старші люди повинні самі виявити бажання там жити. У будь-якому разі, треба вирішувати індивідуально, бо ж у кожній сім’ї бувають різні ситуації.

Олександр, військовослужбовець, Радомишльський район :

- Я над цим ніколи не задумувався, бо у мене немає рідних і близьких людей такого віку. Якби були живі батьки, то, може, щось про це й знав би. А так я далекий від цієї теми.

Олена Василівна, пенсіонерка, Малин:

- Для українців це не зовсім те, що треба. Я вважаю, що якщо хороша сім'я, діти, то батьки повинні бути разом з ними. Хоча в спеціалізованих закладах і забезпечують лікування і догляд, однак я думаю, що при бажанні все можна зробити вдома. У будь-якому разі, це непросте питання, треба зважати, які умови в родині та які склалися стосунки з найближчими людьми. Не секрет, що старі люди живуть життям своїх дітей, тому для них важливо бути з родиною. Вони ж люблять своїх дітей-кровиночок і онуків, це дорогі для них люди, бо вони їх виростили. Мабуть, молоді важко зі старими людьми, але ж всі колись будуть старими й відчують це все на собі.

Микола, студент, Народицький район:

- У нас є бабуся, яка проживає окремо від нашої родини. Вона часто приїжджає до нас у гості, допомагає доглядати моїх меншеньких братиків і сестричок. Жити з нами разом вона категорично відмовляється, мовляв, звикла вже жити в рідній хаті й селі. Не певний, що вона б захотіла жити в будинку для престарілих. По-перше, він їй не потрібен, а по-друге ми її тули не віддамо.

Петро Петрович, держслужбовець, Житомир:

- Я ні за що своїх батьків не розмістив би і не збираюся до геріатричного пансіонату. І це не тому, що там для таких людей створені погані умови, навпаки, їх там доглядають на належному рівні, вони знаходяться серед своїх однолітків, відпочивають, спілкуються. Я вважаю, це великим гріхом і людською черствістю віддавати живих батьків до таких соціальних закладів. Вони нас змалечку вигляділи, дали путівку в життя, вивчили, переживаючи за кожен наш крок і вчинок у житті. Мої батьки, слава Богу, живуть поряд із моєю родиною. Ми їх перевідуємо щодня після роботи, телефонуємо, а на вихідних приходимо в гості, говоримо, згадуємо їхні прожиті молоді роки.

Записав Богдан Лісовський

До списку новин