загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Шахи на мінному полі: Глобальні наслідки конфлікту в Україні

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Від Уве Клусмана

Дим піднімається на Майдані Незалежності в Києві в четвер.

Кривавий конфлікт в Україні може спровокувати чергове протистояння між Заходом і Росією. Панування в Європі стоїть на кону на геополітичній шахівниці. У той час як сама Україна може знизійти до громадянської війни.

Цитата, надрукована в Шпігелі 33 роки тому, була вартою уваги і все ще звучить надзвичайно актуально: 'Ми повинні впевнитись, що ця Радянська імперія, коли вона розлітатиметься через свої внутрішні протиріччя, зробить це зі скигленням, а не вибухом". Це речення було висловлене міністром оборони США Каспаром Вайнбергом під час інтерв'ю, даного ним у вересні 1981 року.

Цей тиждень в Україні, в одному з основних регіонів колишньої імперії, дуже сильно нагадує саме "вибух". У четвер Київ побачив криваве насильство, що коштувало життя десяткам людей під час обстрілу і жорстоких зіткнень на Майдані Незалежності. Сотні людей було поранено, багато з них серйозно. Насильство відбулося по слідах подібних боїв, що мали місце у вівторок та позначили початок того, що може перетворитися на затяжний та драматичний конфлікт стосовно майбутнього країни.

Ті, хто їздив до Києва останніми тижнями аби побачити ситуацію з перших рук, чудово усвідомлюють, як виглядає 'вибух', наприклад, сенатор США Джон Маккейн, 77, ветеран В'єтнаму, збитий у 1967 році, та який провів два роки у полоні. У грудні він стояв на Майдані Незалежності в Києві та закликав: "Люди України, це ваш момент! Вільний світ - з вами! Америка - з вами!"

Іншими словами, 'холодна війна' повернулася, і Москва - знову ворог. Різниця лише в тому, що зброя змінилася.

Це вже не просто угода про асоціацію з Європейським Союзом, яку поставлено на кону. І майбутнє президента Віктора Януковича, людини про корупційність котрої ходять чутки, вже більше не в центрі уваги. Швидше, вже геополітика зайняла центральне місце, і запитання, який з центрів влади в Європі і Євразії буде визначальним у майбутньому, вже стало першочерговим. Колишній радник Президента США з питань національної безпеки Збігнев Бжезинський колись порівняв цю область з шахівницею. До гравців, як завжди, включають США, Росію, ЄС, НАТО.

Зірвані плани Москви

Це гра в шахи на мінному полі. Наскільки вибухонебезпечною є країна, яку називають Україною, насправді стало ясно з інтерв'ю, даного екс-прем'єр-міністром Росії Єгором Гайдаром - ліберальним реформатором приязним до заходу в 2008 році, за рік до його смерті. Ті, хто бажає, щоб Україна стала членом НАТО, як це було у намірах тодішнього Президента України Віктора Ющенка, залишають поза увагою те, що це рішення поставило б Росію в невигідну оборонну позицію, сказав він. Такі зусилля, додав він, слід залишити.

Бжезинський бажав би поставити Москву в невигідну позицію. У своїй книзі "Велика-шахівниця" він пише, що без Украіни Росія "стане переважно азіатською імперіалістичною державою" з ризиком бути втягненою у конфлікти у Центральній Азії. Але, якщо Москва змогла б здобути контроль над Україною та її ресурсами, написав Бжезинський, що РФ була б "потужною імперською державою". Він бачив небезпеку у потенційній 'Німецько-російській змові' і в імовірності укладання угоди між Європою та Росією з метою виштовхнути Америку з регіону.

По суті, точка зору Бжезинського була однією з керівних американських стратегій до нинішнього дня: Сполучені Штати хочуть утримувати Росію настільки далеко, наскільки це можливо. Якщо європейці втрутяться в справи в Україні і зіпсують свої відносини з Москвою, то це вітатиметься Вашингтоном.

Справді, недоречне зауваження заступника міністра закордонних справ США Вікторії Нуланд з її горезвісним "пішов ЄС на..." навряд чи можна вважати помилкою. Скоріше, це логічний та до певної міри вульгарний вираз геополітичної позиції Америки.

Слабкість у Стратегії США

Щоправда, у цій стратегії є слабкість: На відміну від колишніх балтійських радянських республік з їхньою невеликою кількістю населення, приєднати Україну з її 45 мільйонами мешканців у такий же спосіб було б важко.

Країна також глибоко розділена. Економічно слабкі регіони на заході є бастіонами націоналізму. І великі українські компанії, такі як металургійні комбінати, судно- і турбіннобудівні заводи знаходяться на сході та орієнтовані на російський ринок.

Російська мова є домінуючою у щоденному спілкуванні у столиці, мільйони росіян живуть у східній частині країни і також в Криму. Чорноморський півострів був приєднаний до України в 1954 році проти волі людей, які там жили.

Дійсно, Крим може незабаром стати наступною гарячою точкою у конфлікті. Чорноморський флот РФ базується у Севастополі і є джерелом роздратування для українських націоналістів і друзів США.

На одному із заходів у Києві у жовтні Посол США в Україні Джеффрі Пайат описав 'безліч можливостей' для України у разі вступу до союзу зі США і сказав: "Ви не маєте кращого друга в цьому, ніж Сполучені Штати. … Ми готові підтримувати вас, український народе, в той час як ви знаходитимете своє місце в Європі".

Небезпечно солодкі обіцянки

Солодкі обіцянки, які здаються рівносильними порожнім чекам, мають потенціал привести одну з найбідніших країн Європи до громадянської війни. Це не просто урядовий апарат, який підозрюють у корупції, що знаходиться на грані збою в Україні, основи країни, чиї нинішні кордони не стабільні в теперішній момент, також зазнали потрясінь. Тактика поперемінного чергування жорстоких ударів з тимчасовим відступом, яка застосовувалась до цих пір режимом Януковича, буде лише каталізатором протестного руху.

Коли польові командири, які здатні на все, встановлюють правові норми, динаміка сепаратизму зростає, як ми це бачили раніше на Кавказі. Президія Верховної Ради Криму вже пригрозила, що вона почне закликати жителів до "захисту громадянського миру" на півострові.

До цих пір Кремль не намагався стимулювати сепаратистські настрої у східній та південній Україні. І очевидно, що Володимир Путін і його система влади не є зацікавлені у перспективі розвязання громадянської війни у своєму окрузі.

Але вона всерівно має потенціал вибухнути, навіть якщо Москва не хоче цього. Ті, хто знайомий з історією України, знають, що войовничі націоналісти на заході країни постійно ставали до боротьби, в якій вони не могли виграти. Після Другої світової війни Українська Повстанська Армія вела безглузду партизанську війну протягом п'яти років проти Радянської держави, залишивши тисячі загиблих з обох боків.

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр назвав Україну "пороховою бочкою",  яку не можна дозволити, щоб її підпалити. У будь-якому випадку, ідеалізація революції може  завершитись лише "великим вибухом", побічні результати якого поширяться далеко за межі України.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин