загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Медведєв ставить під питання легітимність нової влади в Україні

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Володимир Ісаченков

Москва (АП) -  успішне проведення Олімпіади вже позаду, і президент Володимир Путін потрапив у ситуацію, яка може стати найбільш драматичним викликом за весь час його правління: яким чином відреагувати на безлад в Украіні, у державі, яка, як він заявляв, є життєво важливою для інтересів Росії і є домівкою для мільйонів російськомовний людей, де розміщено велику російську базу ВМФ.

Частина населення українського російськомовного сходу та півдня вже благала Кремль про захист, згідно їх побоювань від можливого насильства з боку переможців, учасників акцій протестів, які скинули українського лідера, що підтримувався Москвою. Путін утримався від публічного висловлення  своєї позиції стосовно України на фоні ігор в Сочі, але зростаюча напруга може швидко поставити його перед суворим вибором: дотримуватися дипломатії та ризикнути втратити своє обличчя вдома або відкрити скриньку Пандори, вступивши у сутичку.

Якщо Москва відкрито підтримає сепаратистськи налаштовані групи на українському Кримському півострові, який слугує базою для Чорноморського флоту Росії, це може розв'язати руйнівну ворожнечу, яку  Європа не бачила з часу Балканських воєн. Та ігнорування благань про допомогу від проросійських груп в Україні могло б розколоти ретельно виплеканий путінський образ жорсткого правителя, що прагне протистояти заходу, руйнуючи тим самим консервативну основу підтримки вдома, де його вороги будуть підбадьорені українським прикладом.

Перед лицем настільки великого ризику Путін все ж відбувався мовчанкою, оцінюючи свої варіанти. Його прем'єр Дмитро Медведєв з презирством висловився у понеділок стосовно нової української влади, яка замінила Президента Віктора Януковича, і поставив під сумнів її правомірність. Але він не сказав, як надалі діятиме Росія для захисту своїх інтересів.

"Якщо ви розцінюєте людей, що блукають Києвом в чорних масках та з автоматом Калашнікова як уряд, то нам буде дуже  важко працювати з таким урядом", - сказав Медведєв.

У Міністерстві закордонних справ РФ розкритикували західний світ, оскільки він заплющив очі на те, що Москва називає недотриманням опозицією угод, підписаних у п'ятницю, щодо формування уряду єдності з метою "зменшити невдоволення у різних регіонах України, яка (тут: опозиція) діє диктаторськими, а іноді навіть терористичними методами".

У той же час, Верховний головнокомандувач НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав обговорив події в Україні з генералом Валерієм Герасимовим, начальником Генерального штабу РФ, і вони домовилися тримати один одного у курсі справ щодо подій в країні.

В умовах зростаючої напруженості та дедалі більш жорсткої риторики найкращою надією Путіна для досягнення мирного компромісу стосовно російських інтересів в Україні могла б стати, як це не парадоксально, екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, яку звільнили в суботу після більш ніж 2½ років за ґратами.

Тимошенко, яка лише з малою різницею програла Януковичу президентські вибори у 2010 році та опинилась у в'язниці за обвинуваченнями у зловживанні службовим становищем, які, однак, були розвінчані Заходом, миттєво вискочила на перший план української політичної сцени. Вона відправилась до столиці після звільнення, щоб звернутися до десятків тисяч демонстрантів на київській Площі незалежності, яка всі знають як Майдан.

Її харизма, амбіції та безприкладні політичні навички гарантували б перемогу в українських дострокових виборах у президенти, призначені на травень. Путін, який в минулому мав хороші стосунки з українською палкою екс-прем'єркою, міг би розраховувати на досягнення угоди з нею для захисту інтересів Росії без необхідності вдаватися до сили.

"Якщо вона консолідує владу, Путін буде цілком щасливим. Вони чудово розуміють один одного", - зазначає Станіслав Бєлковський, політичний радник, що консультував Кремль і працював в Україні. "Він має хороші стосунки з Тимошенко, і її тріумф влаштовував би його".

Ю.Тимошенко, яка родом зі сходу України, могла б стати ідеальним миротворцем, яка б відновила непростий баланс між російськомовним сходом та півднем і західними областями, що ненавидять російський вплив.

Однак вона має на собі тягар: спадщина інсайдерських угод і звинувачень у корупції, висунутих протягом її ділової та політичної кар'єри, яка може кинути серйозний виклик для її передвиборної кампанії. Перед нею також стоїть нелегке завдання здобути довіру певних учасників акцій, які ставляться підозріло до старих гравців і хочуть бачити свіжі обличчя і активні вчинки. Їй прийдеться балансувати на тонкій грані між прийняттям антикремлівської позиції, щоб забезпечити собі голоси в західних областях та гарантіями захисту інтересів жителів сходу.

Для Путіна вона може стати більш зручним партнером, ніж був нерішучий і непевний Янукович, який намагався маневрувати між Росією та Заходом і, різко відклавши угоду з ЄС на користь фінансової допомоги від Москви, спровокував громадський гнів.

Російські канали, контрольовані державою, обсипають Януковича презирством, закидаючи йому, що він був заслабким лідером, який побоявся застосувати силу для відновлення порядку і зрадив міліцію, що стояла за ним. Це чіткий знак, що Кремль розглядає його як утилізований актив.

Повідомлення про те, що В.Янукович ховається в Криму, де знаходиться російська військово-морська база, спонукають певних громадських активістів у Києві та західній Україні здійснювати тиск на уряд щодо його затримання. Вони хочуть передати його до суду за застосування сили проти демонстрантів, у результаті чого загинули десятки людей.

Такий крок може влаштувати сцену для насильства в Криму, де більшість населення говорить російською і ненавидить націоналістичні групи із західної України.

Будь-які зіткнення такого роду, у свою чергу, примушуватимуть Путіна втрутитися і він може попасти під вплив більш войовничих осіб в своїй адміністрації, які були прибічниками дотримання жорсткої лінії стосовно України, за для викриття так званих  інтриг заходу, який намагався вирвати країну зі сфери впливу Росії.

Розмови про повернення Криму давно вже ходять у Російських політичних колах. Область потрапила під російський контроль у 18-му столітті, за часів правління Катерини Великої, і стала частиною України лише у 1954 році, коли тодішній радянським лідер Микита Хрущов перевів її з російського в українське адміністративне управління.

Федір Лук'янов, головний редактор журналу Росія в царині глобальних інтересів і голова Ради зовнішньої і оборонної політики, заявив, що ключовими показниками для Кремля будуть акції з боку нового уряду стосовно присутності Чорноморського флоту в Україні і зобов'язань триматися подалі від військових блоків.

Він зазначив, що якщо Москва побачить, що Київ зрадив своєму слову у цих питаннях, то це слугуватиме для Кремля можливим сигналом про вступ України до НАТО.

"Україна в НАТО стане останньою краплею", - сказав Лук'янов. "Якщо це станеться, на розгляд приймуть різноманітні варіанти рішень, у тому числі звернення до певних частин України, в тому числі й до Криму".

Він попередив, що жорстоке протистояння між промосковськими мітингувальниками і демонстрантами, що підтримують нову українську владу може змусити Росію діяти.

"Якщо зіткнення відбуватимуться в Криму, Росія почне шляхом анонсування жорстких заяв та приведенням Чорноморського флоту до стану готовності", - сказав Лук'янов. "Росія не може це проігнорувати. Існують різного роду ризики".

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин