Падіння Януковича: Влада українських мільярдерів

Від Кристіана Ніфа з Києва

Протести в Києві великою мірою посприяли падінню українського президента. Але його шлях з адміністрації був вимощений двома найбільш потужними олігархами країни. Завдячуючи Віктору Януковичу своїм багатством, пара здійснила завчасну підготовку для його відбуття.

Ніхто не сказав народному депутатові України Юрію Благодирю, що потрібно бути фізично підготовленим, щоб стати депутатом. Але у минулий четвер здатність швидко бігати раптом стала однією з ключових навичок. Десь о 10 годині ранку парламент у Києві був остаточно зібраний з ціллю знайти вихід із зростаючого хаосу, який охопив країну. Потім з'явився наказ звільнити будівлю.

Лунала стрілянина, вибухи стрясали урядовий квартал і спеціальні підрозділи поліції і таємної служби кинулися до місця подій. Опозиція, як повідомлялося, має намір штурмувати парламент і будинок уряду.

Благодир, 40, біг вулицею як і решта депутатів якнайдалі від центру міста та подалі від будівлі парламенту. Вони почувалися ніби втікають від смерті - група представників, на яку полюють люди, яких вони представляють.

Вже була друга половина дня, коли вони повернулися на своє робоче місце, а довгоочікувана спеціальна сесія розпочалася лише о 5:00. Для Юрія Благодиря засідання мало особливе значення. Напередодні він був членом Партії регіонів – це була правляча партія на чолі з Президентом Віктором Януковичем.

Четвер повинен був стати першим днем його нового політичного життя. Напередодні він розмістив на своєму сайті наступне: "Події останніх трьох місяців показали, що офіційна реакція, спрямована на подолання кризи, може призвести лише до громадянської війни й до розколу держави". Він приєднався до трьох інших членів Партії регіонів, які відмовилися від свого партійного членства. Днем пізніше наступні 10 представників повернулися спиною до Януковича і величезна кількість чиновників по всій країні зробила так само.

Це ознаменувало початок швидкого закінчення перебування Януковича при владі. Це було найгіршим сценарієм, адже до кінця дня в четвер третина його парламентаріїв відмовилася від нього.

Причина була зрозумілою. Громадянська війна вже не здавалася просто теоретично можливою. Снайпери відкрили вогонь по учасниках акції протестів в центрі міста, в результаті чого загинули десятки людей від пострілів у голову, шию або область грудної клітки. Понад 50 людей загинуло на вулицях Києва того дня, дня, який повинен був стати жалобним за учасниками протестів, що втратили своє життя у вівторок. У цілому, за словами української влади, 88 людей загинули в конфліктах минулого тижня.

Порозуміння з олігархами

В той час як прихильники уряду і учасники акцій протесту билися на Майдану Незалежності та в його околицях, в інших частинах міста панувала примарна тиша. Метро було закрите, так само як і магазини, ресторани і банки. Тільки автомобілі швидкої допомоги мчали по міських вулицях. Перед готелем Радіссон Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сів у автомобіль разом з його колегами Франком-Вальтером Штайнмаєром з Німеччини і Лораном Фабіусом з Франції, відправляючись на зустріч з Януковичем задля спроби відновити мир.

Парламентарії, тим часом, розпочали обговорювати своє власне бачення вирішення кризи - навіть коли інші підливали масло у вогонь. Керівник спецслужб країни вимагав довести бій проти "терористів" до самого кінця. І екс-глава уряду Юлія Тимошенко, яка перебувала у той час у в’язниці в Харкові, заявила про те, що велика кількість смертельних випадків у Києві була результатом "переговорів з диктатурою, які були безнадійними з самого початку". Фактично це був заклик до насильницького повалення.

Ще тоді, давно вже стало зрозуміло, що вирішення кризи не буде знайдено на Майдані Незалежності. Не прийде воно і з Москви, Вашингтона, Берліну або Брюсселя.  Швидше за все, воно повинно було б прийти з парламенту - спільно з тими людьми, які колись підтримували президента. Опозиція побачила перспективу переманити їх, щоб встановити парламентську більшість.

Все ж, більш за все опозиції потрібно було досягти порозуміння з двома чоловіками, які контролювали приблизно половину партії Януковича: Рінатом Ахметовим і Дмитром Фірташем, двома найбільш авторитетними олігархами в країні.

"Обоє знали, що якщо б Янукович пішов, то вони перетворилися б на найбільших невдах. Тому вони зробили все, щоб не допустити радикальне вирішення проблеми, до якого прагнули мітингувальники на Майдані", - зазначає Вадим Карасьов. Карасьов був радником Президента Віктора Ющенка, який прийшов до влади після Помаранчевої революції 2004 року тільки для того, щоб втратити її через короткий час у зв’язку з глибокими розбіжностями з його, в певний момент, соратником Юлією Тимошенко. В даний час Карасьов очолює один з найважливіших аналітичних центрів.

Наша зустріч з Карасьовим відбулася в порожньому кафе в готелі "Прем'єр Палац, через дорогу від якого стояв пам'ятник Леніну, поки його не скинули радикальні націоналісти в грудні. "Якщо Янукович зробив би спроби вирішити кризу з допомогою насильства, він би програв, так само і олігархи", - каже Карасьов. "Юлія Тимошенко замінила б його відразу і тоді ми б побачили повторення того, що сталося після помаранчевої революції: розкуркулення багатіїв. Але всі українські політики знаходяться в залежності від них. Чоловіки, які стали багатими завдяки Януковичу, хочуть гарантій для своїх вкладів."

Тягнучи за мотузки

Ахметов і Фірташ: ці два прізвища неодноразово виходили на поверхню в Києві за останні тижні. Хоча вони були достатньо обережні, щоб залишитися поза центром уваги і відмовлялися від інтерв'ю. На минулих вихідних повідомляли, що вони перебувають в Лондоні. Втім, кожен з них був зайнятий потягуванням за мотузки останніми тижнями.

Ахметов - це більш важливий з них двох. 47-річний чоловік володіє статками у $15 млрд. і є головою холдингу компанії Систем Капітал Менеджмент, яка контролює більше 100 компаній з 300,000 співробітниками. Вони включають металургійні і сталепрокатні заводи, банки, ріелторські фірми, фірми повязані з мобільними телефонами і велику медіа-компанію. Він де-факто керівник Донбасу - батьківщини української важкої промисловості і володіє футбольною командою "Шахтар Донецьк". Він також є одним з лідерів Партії регіонів Януковича.

Останніми тижнями українські протестувальники взяли під нагляд його будинки і в Донецьку, і в Лондоні. Вони тримали плакати з написами: "Всього один його телефонний дзвінок і вбивство зупиниться".

Ахметов з’явився перед протестувальниками лише один раз. Він під’їхав у своєму Мерседесі і сказав, що готовий до розмови. Найгіршим положенням для нього, за його словами, було б якщо він "вже не отримав змоги ходити по Донецьку і дихати українським повітрям". Ахметов, який почав "з нуля" 25 років тому, як він любить це підкреслювати, не хоче належати до переможених.

Він родом з бідної гірничої сім'ї. "Ми жили в 20 кв. м (215 квадратних футів) і не мали туалету і умивальника вдома", - сказав він. Але потім, на початку 1990-х років, після розпаду Радянського Союзу, він заробив свій перший мільйон, торгуючи вугіллям в гірничому місті Донецьк.

В той час ніхто про нього не знав. Він потрапив у поле зору, коли на Ахата Брагіна, який у той час був президентом футбольної команди "Шахтар", було вчинено замах підривом під час гри у 1995 році. Брагін був хрещеним батьком Донецька.

Ахметов мав бізнес-відносини з Брагіним і став наступником "Шахтаря". Це трапилось якраз перед тим, як він заснував перший банк в м. Донецьку. Пізніше він повідомив, що став багатим завдяки "кільком ризикованим операціям після розпаду Радянського Союзу".

Деякий час потому, колишній автомеханік Віктор Янукович, раніше осуджений за пограбування і напад, був призначений головою Донецької обласної ради. Бізнес-відносини, які склалися між ним і Ахметовим в кінцевому підсумку перетворилися в дружбу. Коли Янукович став головою уряду в Києві у 2002 році, Ахметова кар'єра, здавалось, пішла на підйом.

Зліт

Багатообіцяючий олігарх звичайно ж погодився підтримувати президентську кандидатуру Януковича у 2004. Але коли він програв після спроб залучити російську підтримку і незграбних фальсифікацій виборів на пост президента, в результаті чого відбулася Помаранчева революція, справи стали невтішними для Ахметова. Нове керівництво держави на чолі з Ющенком почало конфісковувати частини його сталевого конгломерату, звинувативши його в незаконному їх отриманні.

Потім, у 2005 році він був звинувачений у причетності до економічних злочинів і міліція почала здійснювати наїзди на його приватну власність і офіси. Він втік в Монако і залишався там деякий час, уникаючи неприємностей вдома. Врешті-решт, щоправда, він повернувся і став одним з ключових спонсорів Партії регіонів Януковича. Коли Янукович нарешті-таки став главою держави в 2010 році, майбутнє для Ахметова обіцяло бути світлим.

Другий олігарх Дмитро Фірташ, 47, пройшов подібний шлях до свого багатства. Після служби в армії він став пожежником і почав свою бізнес-кар'єру з угоди, яка принесла йому $50000. У Гонконзі, він обміняв 4000 тонн згущеного молока з України на бавовну з Узбекистану.

Пізніше, він поїхав до Москви, де поселився у готелі "Росія", що розташований навпроти Кремля. Там збирались радянські ділові кола і перебуваючи там він познайомився з ключовими гравцями з туркменської газової промисловості. Він швидко увійшов у торгівлю, отримуючи природній газ в обмін на продовольство.

Він також дуже швидко розвивався. Фірташ придбав хімічний завод в Естонії, а пізніше викупив австрійську фірму, яка спеціалізувалася на транспортуванні природного газу. У 2004 році бізнесмен приєднався до російської газової компанії 'Газпром' для відкриття компанії "Росукренерго", яка спеціалізується на транспортуванні природного газу до Західної Європи.

Саме ця компанія поставила його у конфліктну ситуацію з помаранчевою революцією: сумнозвісна угода 2009 року між прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко та її російським колегою Володимиром Путіним зруйнувала бізнес Фірташа. Він і Тимошенко стали затятими ворогами.

Коли Янукович піднявся до ешелонів влади, це зіграло на руку також і Фірташу. Він розширив свою імперії і сьогодні, з його медіа-конгломератом Inter Media Group, контролює кілька телеканалів.

Є, звичайно, відмінності між Ахметовим і Фірташем. По перше, Фірташ вартує менше, ніж мільярд доларів, на відміну від монументально багатого Ахметова. Крім того, він тісно співпрацює з партнерами з Росії, тоді як Ахметовська бізнес-імперія більш зосереджена у Європі. Але їм вдалося розділили політичне поле між собою і контролювати політичну сцену своєї країни так, як ніби це було їхнє спільне політичне підприємство. Ключові позиції чи то в міністерствах, чи в парламенті, всі зайняті їхніми людьми. Януковичевий міністр економіки, наприклад, прийшов з команди Ахметова, в той час як віце-прем'єр, відповідальний за природний газ, доповідав Фірташу. Це був неприязний шлюб з розрахунком, але він спрацював.

Під час останніх парламентських виборів Ахметов заповнив своїми людьми приблизно 60 позицій в списку Партії регіонів, в той час як Фірташ обрав 30. Ось як твориться політика в Україні: У той час як Путін забрав владу у олігархів в Росії, вони все ще утримують засоби управління в Україні.

Ще  задовго до теперішньої кризи ця пара дійшла висновку, що Янукович не протримається дуже довго. Вони обережно почали озиратись довкола, шукаючи альтернативи. Ахметов, наприклад, завжди добре ладнав з Тимошенко, на відміну від Фірташа, і почав підтримувати Арсенія Яценюка, який взяв на себе керівництво її альянсом Батьківщина, коли її кинули в тюрму. Фірташ, зі свого боку, підтримав партію Віталія Кличко УДАР.

'Насправді, Фірташ ще на ранній стадії розмістив людей у в політичній партії УДАР, наприклад, колишнього голову розвідки, - говорить Вадим Карасьов. "Контакти налагодили через главу президентської адміністрації".

"Це, мабуть, звучить так, ніби в це важко повірити, - каже Карасьов, - але Фірташ шукав альтернативу на випадок, якщо Тимошенко вийде з в’язниці і претендуватиме на право стати главою держави. Було б вигідно, щоб Кличко з’явився тут-як-тут у якості маріонетки Фірташа".

Ось як Ахметов і Фірташ створюють варіанти для можливого майбутнього без Януковича. Коли акції протесту вибухнули на Майдані Незалежності у листопаді і обидва олігархи побачили, як затято Янукович реагував, вони почали дистанціюватися від нього. Їм обом стало зрозуміло, що якщо найгірше трапиться і Захід введе санкції щодо України, то їх бізнес першим опиниться на лаві постраждалих.

Ахметов поширив позицію, що він виступає за проведення переговорів між владою й опозицією. Фірташ також швидко закликав до мирного врегулювання конфлікту, наголосивши на тому, що люди з обох боків барикад - українці.

Дозволяючи Януковичу впасти

Криваві конфлікти, що трапились минулого вівторка, нахилили вагу. У середу і Ахметові, і Фірташеві телевізійні станції змінили позицію свого висвітлення Майдану Незалежності: Раптом обидва канали, Україна та "Інтер", стали подавати об'єктивну інформацію стосовно опозиції. Повідомлення від олігархів було чітким: ми дозволяємо скинути Януковича.

А в парламенті, де партія більшості не поворухнулась ні на міліметр протягом попередніх тижнів, настрій несподівано змінився: раптом обранці почали шукати компроміс після всього, що сталося. У четвер стало зрозуміло, що це означатиме: формування широкої коаліції, повернення до старої Конституції і, як результат, зменшення повноважень президента, а також позачергові президентські вибори.

П'ятниця стала веселим днем, з яскравим блакитним небом. Все ще було чути випадкові постріли, а стоячи на Майдані Незалежності було важко повірити в те, що лише кілька днів тому тут вбивали людей.

Незабаром, після полудня, Янукович звернувся до людей так, як ніби він все ще був при владі. Він заявив, що "ініціюватиме" нові вибори, конституційну реформу і формування нового уряду за підтримки народу. Потім справи почали розвиватися дуже швидко. У п'ятницю ввечері парламенту повернули його колишній повний обсяг повноважень, звільнили ненависного міністра внутрішніх справ та, в кінцевому підсумку, і самого Януковича і розгладили стезю для звільнення Юлії Тимошенко.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.