Програвши шмат території, ми виграємо безцінну річ

Наш Крим ще добряче стане захланному Путіну поперек горла. Зовнішній ворог - найкращий помічник у справі внутрішнього єднання.

Коли я, і такі самі "бандерівці", просили жителів Криму ввімкнути здоровий глузд і подивитися, що їх чекає, на прикладі "звільнених" Абхазії чи Придністров’я, нас ніхто не слухав.

Кримським татарам, українцям чи росіянам, що були адекватні, наші відеозвернення імені капітана Очевидність і так були зрозумілі. До інших, наскрізь просякнутих мрією про світле радянське минуле, що раптом переросте у майбутнє, не можна достукатися ні російською мовою, ні логічними прикладами.

Порада росіянам читати російські версії незалежної української преси просто не спрацьовувала – як в Китаї Google не знаходить слова "демократія", так і тут посилання просто не відкриваються…

І от маємо: замість Автономної Республіки Крим в результаті "референдуму" з'явився новий "Федеральний округ Росії".

І якщо міфічні бабусі ще кружляють в ейфорії, молодіючи на очах, бо ж отримують пенсію і від "проклятих бандеровцов", і від "вєлікой Расєї", то іншому населенню півострова поволеньки стає зрозуміло, що й до чого.

Історія перша

Ще задовго до "референдуму" двоє кримських дівок на виданні тішилися російським казакам, як дурень торбі. Вони запросили їх до себе, накрили столи ол-інклюзів: всі наїдки і водка анлімітед. При цьому хвалилися "невдахам"-знайомим із Києва про те, яке у них на півострові настало духовне єднання, і як роздобрілі п'яні казаки співають своїх патріотичних пісень і дякують за гостину.

Таке тривало день, другий, третій. Ніхто з гостей чогось не поспішав займати свої бойові пости, чи просто покидати оселю "звільнених і захищених". Лише ганяли дівуль знову й знову в магазин за їжею і алкоголем.

- А што нам дєлать? Что закажут, ми всьо нєсьом! - знизували ті плечима.

Відтак дівчата крадькома дзвонили до тих самих київських знайомих, пригнічено, але без особливого тону вибачення вимагаючи:

- Так, ви там найдіть нам жильйо гдє-то в Кієвє. А єшьо лучше во Львовє!

От дивина - у Луганськ біженцями щось нікого не тягне…

Історія друга

Один київський друг мого колишнього барабанщика страшенно радів, аж попискував і тупотів ніжками, що тепер він буде жити у Росії.

Мовляв, одним гузном на два табурети – бо і в Києві житоньки є де, і в Криму собі нещодавно дачку недешеву придбав, та ще й машину окрему біля неї в комплекті беріг.

Не життя, а чудо, думав собі любимчик долі. Доки його тамтешній приятель, котрий за домовленістю час від часу мав ту дачу оглядати, квіти поливати, щурів проганяти, дзвонить йому з Криму і довго мнеться, з чого би то почати. Мовляв, прийшов до хати, туди-сюди, а замки всі поміняно. І автівки у дворі як не бувало.

Приятель акуратно, по сусідах, тишком-нишком попитався, аж ті радісно руками розводять:

- А што? Всьо конфісковано в пользу самооборони Крима!

Історія третя

Зі знайомими україномовними кримцями, літньою парою, що не раз мали сміливість виходити на проукраїнські протести, взагалі обійшлися по-звірячому.

Їм дали кілька годин на збори, сказали забути про хату і все майно, крім одягу, що вміститься до валіз. Чоловік із жінкою завантажили нехитрий скарб до машини і поїхали в бік новоспеченого кордону. На кордоні їх грубо виштовхали з машини, сказали, що вона тепер не їхня, а вони можуть взявши валізи в руки "валіть пєшком к сваім бандеровцам"…

Я би чесно зловтішалася прозрінню тих дівиць, що волали про правильність путінської інвазії, але не буду. По-перше, такі не прозрівають. По-друге, одурених пропагандою людей завжди шкода більше тих, хто знав ворога в лице.

Я мовчу про прострелені ноги і руки невинних людей, про тортури, про психологічні знущання, про рейдерські загарбання наших кораблів, про те, що на так званий "референдум" прийшло всього 32% кримчан, а намалювали 97%, і про купу всього іншого. Питання в мене одне: ми з вами й досі виглядаємо в очах Європи русофобами й радикалами, бо наша делегація хоче виставити плакат із делікатним проханням до Путіна "to GO AWAY"?..

Європа Європою, Америка Америкою, а процес пішов. Наш Крим ще добряче стане захланному Путіну поперек горла. Тут його вже ніяка пєвіца-валєрія не відспіває. І, до речі, він сам собі вкотре наступив на яйця: програвши шмат території, ми виграємо безцінну річ - націю. Зовнішній ворог - найкращий помічник у справі внутрішнього єднання.