загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Вода для Криму від Росії обійдеться в сотні мільйонів доларів – експерти

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Після окупації Криму в Росії терміново шукають, чим замінити дніпровську воду. Як відомо, Кримський півострів на 80% залежить від транспортованої води. Російські розумники нині озвучують наміри провести водопровід з території Кубані або збудувати завод з опріснення морської води. Власний кореспондент Укрінформу поцікавився у фахівців Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) оцінкою та ризиками реалізації таких ідей.

Говорячи про можливе будівництво заводу з опріснення води в Криму, один із фахівців ОЕСР зауважив, що попри певне зниження вартості такого об'єкту в порівнянні з цінами 10-15 річної давнини, вона все одно залишається непідйомною для сепаратистів у тимчасовій владі Криму.

Експерт навів приклад найбільшого сучасного заводу з опріснення води у США. Його вартість становила 300 млн доларів, а виробничі потужності - 1,9 млн куб. м на добу, при цьому собівартість 1 кубометру досягає 53-55 центів. І хоча будівництво такого заводу в Криму може коштувати дешевше завдяки використанню більш дешевих матеріалів та місцевої робочої сили, але економія на цьому становитиме не більше 20% від вказаної вартості. Отже, обсяг капіталовкладень буде колосальним.

Проблемами для такого виробництва стануть енергопостачання та забір води. Робота заводу потребуватиме будівництва електростанції, що зробить проект ще дорожчим. Крім того, залежно від обрання типу електростанції (теплової, сонячної, газової або атомної) виникають різні питання як суто технологічні, так і пов'язані з захистом довкілля.

Зокрема, сучасні стандарти зведення безпечних комплексів вимагають дотримання спеціальних директив, якими забороняється брати воду безпосередньо з морської акваторії. Так, в Австралії використовується спеціальне обладнання, яке регулює швидкість забору води, щоб убезпечити морські організми від загибелі. Американці ж будують спеціальні колодязі на березі океану, де збирають воду, до якої не потрапляє планктон та водорості. Лідерами новітніх технологій у цій галузі на сьогодні залишаються Франція, Іспанія, Італія, США та Японія.

У Всесвітньому фонді природи взагалі вважають, що виготовлення питної води шляхом опріснення морської є не лише занадто дорогим, енерговитратним, але й небезпечним. Пояснюється це тим, що викиди заводів з опріснення містять надзвичайно багато солі, і якщо їх скидати в приморські райони, можна завдати шкоди природі. В організації звертають увагу на те, що опріснення приховує справжню проблему - неефективне використання водних ресурсів.

Розраховувати точну вартість водопроводу з материкової частини Росії експерти ОЕСР не беруться, але зазначають, що це обійдеться ще дорожче, ніж завод з опріснення морської води. Крім того, вони зазначають, що Таманський півострів має не безмежні запаси прісної води.

Один із фахівців, який координує водні програми ОЕСР, підкреслив, що і будівництво заводу з опріснення і проведення водопроводу з території Кубані однозначно є політичними проектами, а не економічно обгрунтованими. Експерт нагадав, що на даний час у Сімферополі "українська" вода коштує у середньому 30 центів за 1 кубометр, у той час, як вартість води у Краснодарі досягає 70 центів, а в Ростові - взагалі 1 долар (для порівняння в Парижі, де розташована штаб-квартира ОЕСР, 1 куб. м води коштує 3,8 євро). Враховуючи цінові показники, суто з економічної точки зору вигода у придбанні води в Україні очевидна.

Фахівець також відзначив, що ОЕСР під час участі в проектах в Україні робила розрахунки системи водопостачання в країні. Хоча ця система є застарілою і втрати при постачанні води досягають 40%, але при цьому вони вже закладені у вартість. На думку експерта, найбільш оптимальним і розумним для кримчан є проект капіталовкладень в оновлення системи водопостачання.

Варто нагадати, що два тижні тому попри підступну російську агресію та зраду сепаратистів в Криму українська влада свідомо та відповідально відкрила вентилі гребель, пустивши воду з Дніпра по Північно-Кримському каналу до півострова. Адже з безперебійною подачею цієї води пов'язано зрошення близько 250 тис. га землі в Криму. Крім того, канал забезпечує водою українські міста Феодосію, Керч, Судак, частину сіл Ленінського району Криму, селища Сімферопольського району, деякі райони Сімферополя.

У будь-якому випадку, незалежно який з проектів обере тимчасовий уряд сепаратистів Криму, головне, щоб його населення за час, який потрібен Україні та міжнародній спільноті, щоб повернути анексовану територію, не було позбавлено одного з джерел існування - води.

Роман Сущенко

До списку новин