Протягом декількох місяців Москва та Брюссель борються за вплив у Києві. Але чого вони прагнуть від України? Чи є там щось, що може принести економічний зиск, чи це просто політика впливу?
У найближчій перспективі Україна коштуватиме Заходу дуже багато грошей. Європейський Союз вже виділив 1,6 млрд. євро ( $2,2 млрд) для короткострокової допомоги. Сполучені Штати Америки надають кредитні гарантії на 800 млн. євро, у той час як Міжнародний валютний фонд (МВФ) оцінив потреби України в $15- $18 млрд. Росія щойно на 44 відсотки підняла ціни на природний газ для України, тому країні, мабуть, потрібно буде вже на кілька мільярдів більше, щоб уникнути банкрутства.
Але чому Європа так затято прагне допомогти Україні? І чому Росія має намір стати на заваді, аби її недужа сусідка не відійшла до західного товариства?
"Україна з її 46 мільйонами людей - це важливий споживчий ринок та дедалі більш важливий постачальник для німецької автомобільної промисловості", - зазначає Олександр Маркус з Німецько-української ради зовнішньої торгівлі в Києві. Прес-секретар зовнішньополітичного курсу Вільної демократичної партії Німеччини (ВДП) в Європейському парламенті Олександр Граф Ламбсдорф також вважає: "Україна має значний потенціал у довгостроковій перспективі".
Малі доходи, великі хабарі
"Великий потенціал" звучить як прекрасне майбутнє і сумне сьогодення. Наразі Україна відстає від Монголії з точки зору валового національного продукту. Її виробнича база застаріла, заробітна плата низька (3800 доларів на душу населення в рік), а хабарі високі.
Коли розпався Радянський Союз, більше ніж 20 років тому, і більшість державних компаній було приватизовано, в Україні з хаосу з'явилося кілька олігархів, які використовували своє щойно зароблене багатство для здійснення політичного впливу. Сьогодні вони контролюють не тільки економіку, підриваючи конкуренцію, але й мають величезний вплив на політичний процес. "Уряд у Києві, - говорить Райнер Швайклерт з Кільського інституту світової економіки, - в кінці кінців мусить розробити чіткі положення про конкуренцію та запровадити їх, тому що це єдиний спосіб посприяти зародженню широкого середнього класу та розвитку малого і середнього бізнесу, що, у свою чергу, є необхідною умовою для розвитку".
Навіть сільськогосподарська галузь, якою так славиться Україна, потерпає від величезних проблем. Країна є третім по величині у світі експортером зерна, після США і ЄС, але безгосподарність і відсутність інвестицій серйозно вплинули на якість товарів. Українське зерно купується сьогодні практично виключно у якості корму для тварин. Україна насправді вже не є важливим хлібним кошиком чи то для Росії, чи для Європи, які і самі експортують власне зерно.
І інші галузі економіки України не можуть запропонувати чогось такого, чого б інші країни не мали, або не могли б отримати це де інде. Устаткування, сталь і хімічні продукти, які Україна експортує переважно в країни Східної та Центральної Азії, можна придбати будь-де на світовому ринку.
Українські двигуни для російських вертольотів
Єдині з виготовлених в Україні товарів, що дійсно є стратегічно важливими, принаймні для Росії, це кілька технологічно складних специфічних продуктів з галузі авіабудування.
За радянських часів Україні було доручено виробництво складових для ракет і двигунів для гелікоптерів. Навіть сьогодні майже всі російські вертольоти літають з двигунами, "зробленими в Україні".
Багато експертів вважають, що ця монополія може бути однією з кількох причин, чому Москва прагне зберегти Київ у сфері свого впливу. "Співпраця з Україною у галузі військових технологій є важливою для Росії", - каже український економічний консультант Борис Кушнірук. - Без України Російська армія не зможе ні літати ні стріляти".
Анексія Криму забезпечила Москві доступ до військово і стратегічно важливого чорноморського порту Севастополя, але в той же час підірвала будь-які сподівання на співпрацю з Україною. На думку Кушнірука, Києву не залишиться іншого вибору, як припинити постачання військової техніки до Росії, тому що "інакше українська зброя може бути використана проти України". Москва стоїть перед жорстким вибором: або вторгнення та захоплення тих українських областей, де виготовляють важливі складові для зброї, або створення власного виробництва в Росії.
Або, звичайно ж, деескалація ситуації. Зрештою, з точки зору економіки, Україні потрібна торгівля з Росією більше, ніж Росії потрібна Україна. Київ не може собі дозволити втратити будь-яке джерело прибутків і залежність від російського природного газу робить його практично нездатним для проведення маневрів. Багаті українські родовища сланцевого газу залишаються всього лише нездійсненною мрією і на їх розробку піде багато років, говорить Маркус. Якщо на них коли-небудь поставлять крани, то це зменшить залежність України від Москви і "змінить правила гри", - сказав він.
Страх політичного хаосу
Залежність є ключовим моментом. Російське вторгнення у Крим має геостратегічне значення, говорить Ламбсдорф. "Проблемними питаннями є утримання НАТО якнайдалі від своїх кордонів і створення Євразійського Союзу, який без України буде нецікавим". Економічні причини, у кращому випадку, відіграють другорядну роль, сказав він.
З економічної точки зору, Україна надто мала для того, щоб Євросоюз міг виправдати свої витрати у мільярди євро. Навіть з підписанням угоди про асоціацію і збільшенням обсягів торгівлі, значення економіки України залишатиметься у кращому випадку скромним. Українські виробники автозапчастин, наприклад, складають 14 відсотків від загального обсягу експорту в державі, але складають лише 0,3 відсотки від імпорту німецького автовиробництва.
Європейську зацікавленість в Україні, говорить Ламбсдорф, можна резюмувати наступним чином: стабільність, без прикордонних конфліктів, без напливів біженців. Такі члени ЄС як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія та країни Балтії тиснуть на Брюссель з тим, щоб він наблизив Україну до ЄС настільки, наскільки це можливо.
Для Берліна, Парижа, Лондона Київ знаходиться далеко, але у країн-членів ЄС у Східній Європі дії Росії та ситуація в Україні викликають глибоке занепокоєння. "Якщо країна буде зруйнована, контрольована імміграції перетвориться на хаос, а це не в інтересах Європи", - попередив Ламбсдорф.
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
