загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Підготовка до російського вторгнення: Українське цивільне населення бере у руки зброю

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Автор Бенджамін Біддер та Уве Клусман

 

Все ще залишається незрозумілим, що ще Росія приберегла для східної України, але націоналістичні групи готуються до найгіршого сценарію. Ситуація з правими силами в країні різниться і є складною, але безсумнівно одне: вони приваблюють зростаюче число прихильників.

В околицях Києва на землі лежать чоловіки, гвинтівки напоготові. На даний момент вони стріляють у картон, але незабаром ціллю можуть стати російські військові або сепаратисти східної України. Над ними серед дерев на покинутій території для військових навчань, де Совіти колись навчалися стрільбі, майоріють чорно-червоні прапори українських націоналістів.

Готуйсь, цілься, "вдихніть глибоко і подумайте перед тим, як стріляти", - кричить Микола Іщенко, 48. Два десятки років тому він був стройовим сержантом в українській армії. Тепер він знову вбрався в уніформу і хоче знову трансформуватися з цивільного у бійця. Вони тренуються, кидають ножі, займаються рукопашним боєм. Через нестачу мішків з піском змушені штовхати і бити колоди.

Їх підрозділ називається групою "трьох сотень" і складається з кількох десятків груп захисту цивільного населення, які були сформовані під час заворушень у Києві на Майдані Незалежності. Їхні ідеали збігаються з ідеалами партизанів-націоналістів, і вони самоорганізувалися для того, щоб відстоювати українську державу. У своїх лавах вони мають космополітичних, орієнтованих на захід студентів, а також радикально правих екстремістів, які розглядають факт повалення президента Віктора Януковича лише як перший етап "національної революції". Багато активістів Майдану з'являлося у військовому навчально-тренувальному таборі з моменту захоплення Росією Криму, а близько 50 ополченців з'являються на об'єкті у Києві кожен день.

Більш український, ніж російський

Тренер Іщенко перебуває тут вже два тижні, він також ніс варту під час акцій протесту на Майдані. Він стверджує, що нічого не має  проти росіян - навпаки, навіть заробляє гроші на них. Він працює гідом і багато хто серед його клієнтів є росіянами. У той же час Іщенко стверджує, що є патріотом України і вважає російського президента Володимира Путіна агресивним диктатором.

Те, що в даний момент Іщенко навчає партизанів є причиною для конфлікту з його мамою. Вона прожила більшість років свого життя в Радянському Союзі. Якщо росіяни відправлять солдатів в Україну, то їм, на її думку, потрібно буде подарувати квіти. Її син швидше наставив би на них пістолет.

З точки зору чисельності, то праві групи були всього лише меншістю під час акцій протесту на Майдані, але вони утворили кістяк повстання проти уряду Віктора Януковича. Коли це на ранній стадії до мирних протестних акцій було зустосовано насильство, саме праві групи стали на захист барикад, кидали коктейлі молотова та мали при собі вогнепальну зброю.

В російській пропаганді прослідковується тенденція  характеризувати ці групи, в загальних термінах, як 'фашистів'. Але правий табір не однорідний. У західній частині країни існують три різні фракції. Є патріоти серед цивільного населення, такі як Іщенко, які вважають своїм обов'язком боротися за свою країну. Є реваншистські анархісти, хто хоче кинути виклик корупційним державним органам влади. І є праві радикали різного ідеологічного спрямування, які хочуть скористатися нинішнім вакуумом, щоб самим заволодіти владою. Вони є прихильниками тоталітарного етно-націоналізму з антисемітським забарвленням.

Правий сектор - одна з самих важливих груп Майдану, належить до останніх. У його основі - послідовники, які, безсумнівно, є правими екстремістами, але він з того часу став об'єднуючим фактором також і для всіх невдоволених.

Новознайдена відданість

Олександр Колоколов, 37, ще один етнічний росіянин, який ототожнює себе з українськими націоналістами. Він нещодавно приєднався до Правого сектора. Колоколов живе в Херсоні, у місті, яке знаходиться від Києва на віддалі 12 годин подорожі потягом, і розташований поблизу Криму. Спочатку багато хто вважав, що Херсон також буде анексований Росією. Більшість людей тут говорять російською мовою у повсякденному житті. Але анексія Криму навпаки посилила позиції українських націоналістів. Вони звалили місцеву скульптуру Леніна і замінити її на меморіал "небесній сотні" - так українці називають більш ніж 100 людей, які загинули в ході останніх акцій протесту на Майдані. Після того, як росіяни прийшли до Криму, місцеві люди почали носити синьо-жовті нарукавні пов'язки на знак відданості Україні.

Колоколов у минулому був слідчим у кримінальних справах, але, за його словами, в певний момент йому набридла продажність та корупція. Він залишив роботу і зараз полює на злочинців разом зі своїми колегами-членами Правого сектору. Зміни, які вони сподівались провести, здійснивши державний переворот, не вдалося імплементувати, і  вони відчувають, що серед представників нової влади є дуже мало нових облич. Зараз вони хочуть взяти у свої руки відповідальність за забезпечення громадського порядку.

Їх найбільшим опонентом є полковник Михайло Фабрін, начальник служби безпеки в Херсоні. Він перебуває на службі протягом лише кількох тижнів, але його кандидатура на посаду була просунута партією чемпіона світу з боксу Віталія Кличко. Колоколов не довіряє полковнику, оскільки раніше Фабрін мешкав в Криму і у 2010 році брав участь в регіональних виборах упарламент як кандидат від партії нового президента Криму, Сергія Аксьонова "Русское единство".

"Воїни добра"

Місцевий відділ Правого сектора переїхав у затхлий офіс у центрі міста Херсона, що знаходиться між копіювальним центром і салоном краси. Він також служить дільницею для охоронців Колоколова, які виступають у ролі наглядачів за громадським порядком, подібно міліції. Ополченці розходяться по місту вночі, щоб закривати гральні будинки та патрулювати вулиці. Вони вже закрили незаконну АЗС, де, як стверджує Колоколов, корумповані міліціонери продавали бензин, який вони ж і конфіскували.

Полковник не був задоволений подібним розвитком подій. Його чиновники провели обшук в офісі Правого сектору з метою знайти зброю, але не знайшли нічого. Колоколов говорить, що вони не знайшли пістолет, прихований у принтері. Крім нього, за його словами, члени комітету пильності більше зброї не мають.

Місцевий очільник щойно дізнався про партію наркотиків, що має прибути у Херсон і його люди збираються піймати дилера. Щоб психічно себе налаштувати, вони переглядають відеокліпи на комп'ютері. У них уявні особи воюють, використовуючи коктейлі Молотова, з гігантським орлом, геральдичною твариною скандальновідомого українського  спецпідрозділу "Беркут". Музика у відео є популярною в середовищі Правого сектору і завершується  приспівом: "Воїни світла, воїни добра". Це те, ким вони себе вважають.

Дехто з ополченців Майдану зараз задіяні у злочинних угрупуваннях; багато хто з них безвідповідальні і схильні до насильства групи націоналістів, все ж не такі ідеологи, як Правий сектор. Лише минулого тижня замасковані ополченці напали на цементний завод після того, як їм за це заплатив підприємець, зацікавлених прибрати до своїх рук компанію, що володіє ним. Було чути і інші повідомлення про подібні інциденти, такі як напад на горілчаний завод.

Великі амбіції

Людину, яку Херсонські ополченці хотіли б бачити на посаді президента України, можна знайти в колишньому промисловому кварталі Києва - він живе на Московському проспекті, дещо іронічна адреса як для націоналіста. 42-річний Дмитро Ярош заснував спортивну бойову секцію в 1990-х роках, яка переросла у Правий сектор. У минулому він віддавав перевагу з'являтися на публічних виступах у військовому обмундируванні, але цей раз прийняв нас у джинсах і темному светрі-водолазці. Ярош, поприц це, має великі амбіції. Він зареєструвався кандидатом на травневі президентські вибори і намагається добитися, щоб Правий сектор визнали партією. Він говорить, що його рух налічує понад 10 тисяч членів і сподівається, що сучасної хвилі націоналізму буде достатньо, щоб проштовхнути його в президентство.

Коли Ярош говорив на Майдані, його приймали більш захоплено, ніж його суперника Юлію Тимошенко, частково через те, що його ополченці вразили українців своєю дисципліною і витривалістю під час повстання. Навіть секретний документ служби безпеки Росії звертає увагу, не без захоплення, що Правий сектор є "єдиною організованою силою і що він притягує до себе як магніт" і екстремістів, і простий народ.

Протягом багатьох років Ярош боровся за "дерусифікацію України" і анонсував декларації, які закликають до "поширення націоналістичної ідеології по всій території нашої держави". Сьогодні Ярош заперечує, що антисемітизм є частиною цієї ідеології. Але в своїй книзі він писав: "Мені цікаво, як так трапилося, що більшість мільярдерів в Україні є євреями?"

Він  вважає, що "антихристиянські сили" активно діють у Європейському Союзі і що Брюссель примушує людей до такого способу життя як гей-шлюби. Це, за його словами, "різновид тоталітаризму". Він не розглядає Європу чи НАТО як потенційних партнерів і вважає, що Сполучені Штати є також частиною "антиукраїнського фронту". Ярош вивчав філологію, і він майже красномовно пояснює, що автомат Калашникова може бути єдиним надійним союзником України.

Правий сектор виступає за узаконення права власності на зброю, для того щоб створити "країну вільних, озброєних людей". Це, додає він, "єдиний спосіб, яким ми можемо себе захистити від нестабільності в державі і від Росії". Слова Яроша є погрозою, і не тільки у сторону Москви. Більш ніж будь-що, його ціллю є київська керівна верхівка. Він завершує розмову твердженням: "Наша революція ще не закінчилась".

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин