загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Путін не посткомуніст, він постфашист

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Президент Росії Володимир Путін: "Смерть - це жахливо, чи не так?"

Автор: Ян Флайшгауер

Дехто любить ідеалізувати Володимира Путіна як ідейного спадкоємця лівих радянських лідерів, але це справжня нісенітниця. Його виступи дають чітке свідчення про те, що його опорні точки родом з фашизму.

Для того, щоб зрозуміти Володимира Путіна, ви мусите послухати його. Вам доведеться розгадати, чого він хоче. Найголовніше, вам потрібно зрозуміти, чому саме він прагне запобігти. Часто страхи і антипатії політика можуть бути більш виразними, ніж її або його плани та обіцянки.

Отже, що саме керує Путіном? Центральною темою всіх його виступів є страх перед оточенням - загроза, представлена в особі держав, які хочуть завадити успіху російського народу, тому що вони побоюються його внутрішньої сили. "Вони постійно намагаються змести нас у кут через те, що ми займаємо незалежну позицію, тому що ми її зберігаємо, тому що ми називаємо речі своїми іменами і не займаємося лицемірством", - сказав він 18 березня у зверненні до Держдуми. У телеінтерв'ю в квітні він сказав: "Є достатньо сил у світі, які бояться нашої міці, "нашої колосальності", як сказав один із наших можновладців. Тому вони прагнуть розділити нас на частини".

Загроза російській душі

Існує тенденція оцінювати зовнішню політику Кремля, у першу чергу, з геополітичної точки зору, а саме: держава прагне повернути певні території, які вона втратила з розпадом Радянського Союзу. Але коли Путін говорить про ворогів російського народу, він говорить про щось більш глибоке й більш фундаментальне. Сили, яким він оголосив війну, не лише прагнуть розширити свій вплив все далі і далі на схід, вони також полюють на російську душу. Що він має на увазі, коли стверджує, що Росія має організувати бій із Заходом.

Що знаходиться у самому серці цієї "душі"? Путін і тут подав деякі ідеї. "Мені здається, що російська людина або, у ширших масштабах, людина з російського світу насамперед думає про його або її найвище моральне призначення, певні найвищі моральні істини", - сказав він в інтерв'ю. На противагу цьому Захід зосереджує увагу на особистому успіху і процвітанні або, як Путін заявляє, на "внутрішньому я". На думку президента, битва, яку веде Росія, є ідеологічною за своєю природою. Це боротьба проти поверхневості матеріалізму, проти знищення цінностей, проти фемінізації і зніження суспільства та проти руйнації усіх традиційних зобов'язань, що є частиною цих перетворень. Одним словом, проти всього "неросійського".

Навіть сьогодні багато у кого виникають проблеми з розпізнанням істинної природи людини, яка в даний час знаходиться у центрі процесу перевертання Європейського укладу миру з ніг на голову. Можливо, ми не маємо достатньо мужності, аби зробити правильні порівняння, оскільки вони нагадують нам про епоху, яку, як ми вважаємо, ми вже залишили поза собою. У лавах німецької Лівої партії і серед частини лівоцентристських соціал-демократів Путіна розглядають як людину, сформовану в традиціях радянських лідерів партії, які відстоювали ідеалізовану версію соціалізму. Там все ще присутнє старе незмінне почуття солідарності. Воно, щоправда, ґрунтується на хибному уявленні, оскільки Путін не посткомуніст. Він постфашист.

Пошук відповідної історичної аналогії мусить фокусуватися на подіях у Римі в 1919 році, а не в Сараєво в 1914. Для тих, хто вступає у світ ехокамер та метафор, що накладають відбиток на мислення Путіна, не потрібно багато часу, щоб розпізнати характерні особливості, які також мали місце при народженні фашизму. Це путінський культ тіла, піднесена риторика самоствердження, ганьблення опонентів як дегенератів, його неповага до демократії та західного парламентаризму, його гіперболізований націоналізм.

Вороги свободи з крайнього правого фронту в Європі ще на ранніх стадіях відчули зміни політичного клімату. Вони відразу зрозуміли, що в Путіні говорить хтось, хто поділяє їхню одержимість і антипатії. Путін відповідає взаємністю, виражаючи вдячність цим однодумцям. "Що ж до переосмислення цінностей у європейських країнах, так, я згоден з тим, що ми є свідками цього процесу", - сказав він журналісту, що минулого четверга брав у нього інтерв'ю, маючи на увазі перемогу Віктора Орбана в Угорщині і успіх Марі Ле Пен у Франції. Це було єдиною позитивною річчю, яку він спромігся сказати за все чотирьохгодинне інтерв'ю.

Історична місія російського народу

Коли вони вперше були запроваджені ще рік тому, людям не вдалося розпізнати справжнє значення нових законів проти гомосексуалізму у Росії. Але сьогодні зрозуміло, що вони позначили появу нової Росії. Те, що почалося законами проти гомосексуалістів, зараз продовжується на іншому рівні: Логічним розвитком переконання, що певні групи є нижчими за ґатунком, є віра в вищість власного народу.

І коли Путін згадує міф про Москву як "третій Рим", то стає зрозумілим, що він відводить російському народу історичну місію. На Росію покладається відповідальність не тільки зупинити на кордоні західний декаданс, а також забезпечити останній оплот для тих, хто вже втратив надію у цій боротьбі. Але він також каже, що Росія ніколи не здаватиметься.

"Смерть - це жахливо, чи не так? - запитав  Путін у глядачів у кінці свого телевізійного виступу. - Але ні, вона, виявляється, може бути прекрасною, якщо служить народу: смерть за своїх друзів, за народ або за "хоумленд", використовуючи сучасне слово". Це настільки по-фашистськи, наскільки тільки може бути.

Ян Флайшгауер є автором Spiegel online - щотижневої консервативної політичної колонки.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин