Деякі кризи докорінно міняють світовий порядок - наприклад, криза в єврозоні призвела до започаткування європейського банківського союзу. Чи може криза в Україні мати тривалий вплив на Європейський Союз, приміром, у сфері енергетичної політики?
Коли справа доходить до енергетичної політики, держави-члени ЄС не прагнуть до взаємодії з іншими членами блоку. Після Фукусіми, коли Німеччина вирішила швидко згорнути атомну енергетику, сусіди Німеччини не були залучені до процесу прийняття рішень - їм залишилося просто прийняти до уваги зміни в стратегії, оскільки питання енергетики знаходяться значною мірою в руках окремих держав-членів ЄС.
Але криза в Україні може змусити держави-члени ЄС до більшої енергетичної інтеграції. Дебати розпочалися після того, як прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск ввів термін "енергетичний союз", і з тих пір дискусія про більшу незалежність від імпорту російської нафти і газу набрала значного темпу.
Туск також висловив ідею про спільну європейську закупівлю енергоносіїв у російського енергетичного гіганта Газпром, але енергетичний союз може піти навіть далі. За словами Гантрама Вульфа, голови брюссельського аналітичного центру Брюгель, величезні інвестиції в європейську інфраструктуру допоможуть убити двох зайців одним пострілом: це було б доречним для Європи, а також стало достатньо символічним, ознаменовуючи кінець політики економії у блоку. Це було б непоганим способом відновити зацікавленість людей у європейському проекті, додав Вульф.
Подальша інтеграція, щоб дратувати Москву?
Ідея Туска щодо енергетичного союзу ЄС не тільки була зустріта одобренням експертів та європейських партій, що проводять передвиборну агітацію до 25 травня, але була також відзначена численними главами держав і урядів. Комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер ще до червня хоче подати пропозицію, яка включатиме розширення всеєвропейської мережі природного газу, а також єдину ціну на російський газ.
За словами Яна Течау, який очолює аналітичний центр Карнегі-Європа, криза в Україні стимулюватиме інтеграцію енергетичного ринку. "Можливо, це не призведе до єдиної енергетичної політики, але це обов'язково сприятиме масовим інвестиціям з метою стати менш залежними від Росії", - сказав він.
Проте в довгостроковій перспективі він очікує змін не лише у сфері енергетичної політики Європи. Також зміниться уявлення Європи про те, наскільки далеко на схід, з точки зору співпраці з її сусідами, блок зможе просунутися.
Криза в Україні знищила європейську ілюзію стосовно можливості укладати угоди зі сходом, не зазнаючи зворотного тиску з боку Росії. У зв'язку з наслідками кризи, Європа має прийняти до уваги політику з позиції сили - набагато більше, ніж вона робила це дотепер. '"Росія показала нам, що політика з позиції сили, політика міці, воєнні погрози, шантаж - всі подібні речі - стануть політичними інструментами", - сказав Течау.
Розкол у Європі
Останнім часом не проводилося багато бесід, присвячених спільній європейській політиці безпеки і оборони (ЄПБО) - але деякі передвиборні програми значних політичних партій натякають на створення європейської армії. Течау відноситься досить скептично до цього моменту. "Це мрія, яка не буде реальною ще довгий час: швидше навпаки, - він стверджує, що ЄПБО є одним з невдах у контексті кризи в Україні. - НАТО отримало підтримку, а Європа ні ".
У той час як люди з країн Балтії, Польщі та Скандинавії переживають за свою безпеку - люди прямо висловлюють свій страх перед Росією - інші такі, як німці, французи та голландці, почуваються більш розслабленими. Так само, як і люди з Середземномор'я. На даний момент Європа говорить в один голос, як стверджує Дженіс Емануілідіс, директор Центру Європейської політики в Брюсселі. Однак, через подальше затягування конфлікту зберегти єдність буде більш складно.
За словами Течау, після війни в Іраці у 2003 році розкол у Європі, який поділив континент на Схід і Південь, відчувався досить сильно. Мова йде не просто про відчутні загрози, а й про фінансові інтереси, сказав він: "ЄС виділяє дві третини допомоги відповідно до Європейської політики сусідства для півдня, одна третина йде на схід. Середземноморські країни, такі як Іспанія, Італія та Греція не хочуть, щоб гроші забрали у Середземномор'я та віддали сходу".
Цей розкол не на користь Німеччини. З його тісними економічними і політичними зв'язками з Росією, Берлін щосили намагається виконати обіцянку щодо забезпечення керівної ролі у зовнішньополітичних питаннях. "Очікується, що Німеччина стане лідером, приведе до певного спокою, аби гарантувати східним партнерам безпеку. Але німцям, які завжди почували слабкість щодо Росії і за якими через це дуже пильно наглядають, це дається важко", - сказав Течау.
За словами німецьких партнерів, Берлін подає суперечливі сигнали - у противагу до його принципової позиції стосовно європейської кризи. Це може призвести до програшу Німеччини в українській кризі як у економічному плані, так і з точки зору європейського політичного впливу.
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.